4 листопада 1923 р. у с. Голоско Велике біля Львова був заснований третій монастир редемптористів на Україні. Він був куплений за допомогою митрополита Андрея Шептицького для новіціяту. У володіння віце-провінції перейшла територія у 8 га. Біля невеличкого домику знаходилося три льодовні, із яких ченці пізніше мали велику фінансову допомогу. Окрім цих будівель був ще господарський будинок, озеро і великий сад. Протягом 1924 р. настоятель розширив монастир, добудувавши новий дім поряд із старим (на даний момент добудована частина монастиря в 1924 р. відповідає частині сучасного монастиря, від старої фірти до нової). в 1937-38 рр. було добудована ще одна частина монастиря (від старої фірти до кінця в сучасному монастирі).

У 1934 р. польський уряд відмовив українським редемптористам у виробленні закордонних паспортів для студентів, які мали вивчати богослов'я в Бельгії. Тому настоятелі заснували свій студентат у Збоїсках (2 км від Голоска). У 1936 р., внаслідок зростання числа студентів, студентат було перенесено до обителі св. Альфонса, а новіціят - у Збоїска.

У вересні 1939 р. розпочалося нове лихоліття в Західній Україні: німецькі війська зайняли Польщу, а терени Західної України віддали радянській владі. Священики бельгійці були змушені повернутися на Батьківщину. Залишилися лише о. Де Вохт, віце-протоігумен віце-провінції. Частина студентів виїхала до Тухова (Польща), щоб там продовжувати навчання, а в монастирі св. Альфонса залишилася лише невелика група співбратів. Однак, не надовго, бо в кінці жовтня 1939 року монастир був націоналізований. Отці були змушені виконувати парафіяльні функції, оскільки багато священиків втікало, побоюючись репресій з боку окупантів. В кінці літа 1941 р. редемптористи повернули свій монастир і пробували влаштувати в ньому новіціят, але через рік були знову прогнані, цього разу вже німцями, які почали використовувати монастир як табір для військових полонених. В липні в 1944 р., в часі відступу німців, монастир св. Альфонса був підпалений. Старий дім був знищений повністю (на місці старого дому зараз рефектар), частково був знищений і дім, добудований в 1924 р., і лише найновіша добудова була неушкоджена. Саме в тій частині монастиря від серпня 1944 р. почав діяти новіціят.

Навесні 1946 р. у редемптористів забрали доми й зігнали їх усіх до монастиря св. Альфонса, де помістили в неопалюваному корпусі. Два роки поліція стерегла співбратів, часто проводила обшуки, допитувала. Отцям було заборонено виконувати пасторальні функції. Святу Літургію дозволяли відправляти лише в монастирській каплиці без доступу мирян. За будь-які порушення відповідальність ніс отець віце-протоігумен.

У неділю вранці 17 жовтня 1948 р. поліція без попередження вигнала редемптористів з монастиря. 14 вантажними автомобілями їх було вивезено до монашої обителі в Уневі. В час підпілля до листопада 1990 р. в будовах монастиря св. Альфонса функціонувала туберкульозна лікарня.

Після того, як Господь подарував українському народові свободу, Львівська провінція Згромадження редемптористів разом з іншими монашими згромадженнями почала добиватися повернення власності, якою вона володіла до встановлення комуністичного режиму. Ці вимоги частково задовільнили: редемптористам було повернено деякі з їх домів та церков. Серед цих повернених домів був і монастир св. Альфонса у Голоску (1991 р.). В ньому було розміщено семінарію, в якій частина редемптористів навчалась до 1996 р. 1 вересня 1997 року був відкритий Вищий духовний інститут імені Миколая Чарнецького для братів-студентів Львівської провінції. 17 студентів розпочало навчання у трирічній програмі філософських студій на базі власного освітнього закладу Провінції - вперше, після більш як півстолітньої перерви. З 2005 року всі студенти Львівської Провінції живуть в монастирі св. Альфонса, але всю семінарійну освіту отримують у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа.

Спільна св. Альфонса є найбільшою в Провінції. Тут живе багато священиків, брати та всі студенти. Священики даного монастиря обслуговують у Львові три храми: св. свщм. Йосафата, бл. М. Чарнецького та Матері Божої Неустанної Помочі.

Настоятелі монастиря св. Альфонса:

• Костенобель Річард 4 листопада 1923 – 16 січня 1927
• Схрейверс Йосиф 16 січня 1927 – 30 травня 1933
• Де Вохт Йосиф 24 липня 1933 – 13 серпня 1936
• Гекіре Йосиф 13 серпня 1936 – жовтень 1939
• Рудка Василь липень 1941 – липень 1942
• Пилюх Михайло вересень 1944 – 17 жовтня 1948
• Возьняк Ігор лютий 1991 – грудень 1992
• Меньок Степан грудень 1992 – 6 жовтня 1993
• Сподар Ігор 6 жовтня 1993 – 19 квітня 1996
• Даньків Іван 19 квітня 1996 – 31 жовтня 1996
• Павлуцький Михайло 31 жовтня 1996 – 3 серпня 1998
• Меньок Степан 3 серпня 1998 – 25 січня 2002
• Приріз Ярослав 25 січня 2002 – 7 червня 2005
• Бубній Михайло 7 червня 2005 – 1 червня 2007
• Свірчук Тарас 1 червня 2007 – 1 червня 2008
• Федунів Ярослав 1 червня 2008 - 22 лютого 2015
• Левицький Іван 22 лютого 2015 - 15 лютого 1019
• Безкостий Ігор 15 лютого 2019 - лютий 2023
• Колісник Ігор лютий 2023 - 

Спільнота монастиря