Дорогі співбрати, сестри, друзі, вірні, небайдужі!

Щиро вітаю з нагоди 30 річниці отримання Львівською віцепровінцією Згромадження Найсвятішого Ізбавителя статусу провінції!

4 грудня 1989 року Генеральний настоятель Редемптористів архимандрит Хуан М. Ляссо де ля Вега видав Декрет, в якому постановив, що з дня 8 грудня 1989 року Львівська віцепровінція (0604) піднесена до рівня Провінції з назвою Львівська Провінція (4200)!

Хай Господь Відкупитель, що покликав Згромадження редемптористів у життя, а у 1913році зволив, щоби редемптористи розпочали своє служіння на Галичині, - довершує своє діло, запалює в наші дні серця синів св. Альфонса де Ліґуорі, щоби вістка про Велике відкуплення торкала нашого з вами життя та наших сердець, а через нас досягала потребуючих і занедбаних!

Дякую кожному з вас за свідоцтво, зусилля і товариство на дорозі християнського та богопосвяченого життя!

Дякую усім братам, сестрам, друзям, вірним та просто небайдужим за товариство, підтримку, за відкрите серце, добре слово і простягнуту руку! Хай Господь воздасть сторицею!

Від імені Редемптористів

о. Андрій Рак, протоігумен

ВІД ФУНДАЦІЇ ДО ПРОВІНЦІЇ

11 травня 1913 року в Римі на засіданні Генерального уряду в присутності бельгійського, польського, балтиморського протоігуменів та віце-протоігумена канадійського було прийнято рішення про заснування фундації в Галичині: «Бельгійська Провінція зможе започатковувати фундацію в цьому краю для вірних українського обряду, однак не у Львові (Лємберґ) та не в місцях, де ці фундації, на думку Вис. Преп. о. Архимандрита, могли б пошкодити для добра Польської Провінції». 14 травня протоігумен Оноре Де Нейс та його дорадник Каміл ван де Стейн повернулися із Риму до Брюсселю і через два дні – 16 травня було видано адміністративний лист-декрет про заснування, в якому протоігумен зазначив: «Високопреподобний отець, на бажання Пропаганди, щойно дав нам дозвіл на створення в Галичині фундації для бідних русинів». Ця дата  - 16 травня 1913 року – вважається офіційною датою початку історії редемптористів східного обряду в Галичині. В документі підписаному митр. Андреєм Шептицьким (27.05.1913 р.) та архимандритом Патрикієм Мурреєм (31.05.1913 р.) мова теж йде про фундацію спільноти. То ж першим статусом майбутньої присутності редемптористів у Галичині була фундація/фундація спільноти бельгійської провінції. 

Префект Конгрегації Пропаганди Віри кардинал Готті 11 червня 1913 р. написав листа до архимандрита, в якому схвалює рішення заснування домів Згромадження у Галичині. Отримавши лист від Конгрегації, архимандрит написав до протоігумена в Бельгії: «Цим я надсилаю вам переклад із італійської мови лист від кард. Готті про наш проект фундації у Галичині. Це порадує вас як всю вашу провінцію. Також повідомте про це всі ваші доми». 28 червня французький переклад цього листа було розіслано до всіх спільнот Бельгійської провінції. Ось як про це зазначено у хроніці провінційного дому св. Йосифа в Брюсселі: «Високо преподобний отець протоігумен надсилає листа до всіх домів провінції, викладаючи переклад листа на італійській мові від кардинала Готті до високо преподобного отця архімандрита щодо проекту нашої місії в Галичині. Пропаганда дуже задоволена рішенням, яке прийняв Генеральний настоятель».

Коли в серпні 1913 року до Галичини прибули перші редемптористи для заснування спільноти, то першим настоятелем був о. Еміль Ван дер Стратен, як настоятель місії русинів, або місії русинського обряду (так тоді називали українських мешканців Галичини), або місії в Галичині. Настоятелем місії русинів залишався і о. Йосиф Схрейверс, який очолив цю місію після повернення до Бельгії о. Ван дер Стратена у грудні в 1913 р. 20 травня 1918 р. о. Схрейверс отримав статус Візитатора: «Цим я призначаю Вас постійним Візитатором Галичини, поки ми не зможемо мати добру комунікацію з Римом, і з цією метою я дав Вам всі повноваження, надані Конституціями». Що мав означати цей статус, зараз важко сказати. Бо нічого особливого не змінилося: одна спільнота в Уневі, де є три священники і один брат, та до якої долучилось двоє українців – два брати Бали: о. Йосиф та новик Іван. 

Редемтпорист зі Словаччини у своїй статті «I Redemptoristidi rito orientale» пише, що на Генеральній Капітулі у 1921 р. місія отримала статус віцепровінції. Знову ж, не має офіційного підтвердження із рішень капітули. Але в листах до о. Й. Схрейверса з 1922 р. архимандрит звертається як до віцепротоігумена Русинської віцепровінції в Галичині. В той же час (від 1919 р.) в Канаді існувала йорктонська віцепровінція теж східного обряду, настоятелем якої був о. Ахіль Деляре. Цікавим є той факт, що в адміністративному листі №12 ще 11 листопада 1920 року бельгійський протоігумен о. Каміль Ван де Стен пише про русинські віцепровінції в Канаді та в Галичині. В деяких листах протоігумен пише про Візитатора русинської віцепровінції в Канаді чи в Галичині. Ймовірно із призначенням Візитатора в Галичині вважалось створення віцепровінції. Це ще треба дослідити. 

2 липня 1928 року ці дві віцепровінції об’єднали в одну – Русинську віцепровінцію із центром в Галичині і настоятелем збільшеної віцепровінції на двох континентах став о. Й. Схрейверс. Але через «бунт на кораблі» два монастирі в Канаді – Йорктон і Айтуна від 25 січня 1929 р. стали належати до Торонтської провінції латинського обряду. «Бунтом» керували два бельгійці, які короткий час перед тим прибули до Канади і підбурили латинських редемтпористів забрати монастирі східного обряду під свою юрисдикцію. В знак протесту о. Ахіль Деляре покинув Канаду і прибув до Галичини, де пробув майже рік. В 1931 році спільноти східного обряду в Канаді знову стали належати до Русинської віцепровінції і о. Ахіль повернувся до Канади. 

Літом 1933 р. о. Й. Схрейверс був призначений на уряд бельгійського протоігумена. Віцепротоігуменом Львівської віцепровінції став о. Йосиф Де Вохт. З кінця 1937 р. в листах, а в 1938 в Аналектах Згромадження зустрічається інша назва віцепровінції: Львівська віцепровінція. Хоча офіційного документу про зміну назви віцепровінції – не зустрічав. Швидше за все це пов’язано із отриманням нового дому у самому Львові в травні 1937 р., який став осідком настоятеля віцепровінції о. Й. Де Вохта. 

Два монастирі в Канаді також продовжували належати до Галичини. Так було до 1943 р. Саме тоді монастирі редемптористів східного обряду в Канаді стали окремою віцепровінцією – Йорктонська віцепровінція у складі Бельгійської провінції. 21 лютого 1952 року Йорктонська віцепровінція була підпорядкована безпосередньо Генеральному уряду, а 16 липня 1961 р. – отримала статус незалежної провінції з тою ж назвою - Йорктонська. Як окрема провінція проіснувала до 31 грудня 2018 р., після чого була об’єднана в провінцію Канада, разом із латинськими провінціями Торонто і Квебек.

Львівська віцепровінція в Галичині пережила ліквідацію монастирів радянською владою 1946-1950 рр., та довготривале підпілля. 16 грудня 1948 року радянська влада депортувала віцепротоігумена о. Йосифа Де Вохта, останнього бельгійського священника. В час підпілля віцепровінція існувала і навіть розвивалась. 31 співбрат вступив до підпільного монастиря. Настоятелем весь час був о. Филимон Курчаба, який в 1984 р. став ще єпископом-помічником львівським. 

Лише в кінці 1989 р., а саме 8 грудня спеціальним декретом архимандрита Згромадження Львівська віцепровінція була піднесена до статусу окремої Провінції – Львівська Провінція, порядковий номер якої було змінено з 0604 на 4200.

о. Руслан Піх, редемпторист

Голова історичної комісії Львівської провінції ЗНІ

Декрет проголошення Провінції

Велике у Нього Відкуплення

ЗГРОМАДЖЕННЯ НАЙСВЯТІШОГО ІЗБАВИТЕЛЯ

Архимандрит

                                            0604    663/89

ДЕКРЕТ ЗАСНУВАННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ПРОВІНЦІЇ

Беручи до уваги що:

1. Львівська Віцепровінція заснована 16 травня 1913 року, і дотепер залежна від Провінції Брюссель-Північ, виявляє знаки життєздатності, що дозволяє надіятись на подальший розвиток у майбутньому;

2. Обставини значної політичної відкритості в країні дають змогу передбачити ближчими місяцями визнання повної релігійної свободи; 

3. Проконсультована щодо цього питання Провінція Брюссель-Північ, виразила свою згоду,

Генеральний Уряд

Згромадження Найсвятішого Ізбавителя

На основі повноважень наданих йому Конституцією 97, 1

ПОСТАНОВЛЯЄ

1. Що з дня 8 грудня 1989 року Львівська віцепровінція (0604) піднесена до рівня Провінції з назвою Львівська Провінція (4200);

2. Що нова Провінція охоплює цю ж територію, що у віцепровінції, однак вже у своїй компетенції;

3. Що Статути екс Львівської віцепровінції вважаються як Статути нової Львівської Провінції і теперішній віце-провінційний уряд залишається як уряд Провінції;

4. Щоб наразі ця новина не була опублікована з причини ще делікатної політичної ситуації, однак через відповідні засоби повідомлена співбратам зі Львова.

Дано в Римі, 4 грудня 1989

Іван М. Ляссо де ля Вега, CSsR

Архимандрит

Йосиф Відігал, CSsR

Секретар

Тож довголітній віцепротоігумен Филимон Курчаба був теж першим протоігуменом Львівської провінції, адже перша капітула провінції, на якій був обраний протоігуменом о. Ігор Возняк, відбулась лише в листопаді 1990 року. 

Настоятелі від 1913 року

Ван дер Стратен Еміль 21.08.1913-12.1913

Схрейверс Йосиф 12.1913-30.05.1933

Де Вохт Йосиф 30.05.1933-16.12.1948

Зятик Іван 16.12.1948-5.01.1950

Рудка Василь 5.01.1950-26.07.1950

Курчаба Филимон 26.07.1950-27.11.1990

Возьняк Ігор 27.11.1990-15.02.1996

Волошин Михайло 15.02.1996-8.12.2004

Іванів Василь 8.12.2004-28.11.2010

Колісник Ігор 28.11.2010-31.12.2014

Рак Андрій 1.01.2015