А як він благословив їх, віддалився від них і став возноситися на небо.

Лк 24,36-53

Вознесіння Ісуса Христа на небо нагадує одну з істин, що у цьому земному житті все обмежене часом, має свій початок і кінець. Так само перебування Ісуса на землі тривало тридцять три роки. За цей час Він об’явив нам образ люблячого Бога, а хресною смертю звільнив нас із неволі гріха. Воскресінням із мертвих Христос завершив Божий план спасіння людства й повернувся до Отця.

Христове Вознесіння об’являє нам кілька важливих правд.

По-перше, Вознесіння Ісуса на небо — це також мета кожного з нас. Ми покликані жити не лише на землі, але вічно в небі, як каже Господь: ,,Я хочу, щоб і ви були там, де я”. Спаситель іде перед нами, а ми маємо йти за Ним. Вознесінням Христос показує, що сама людська природа не має доступу до дому Отця, до життя і щастя. Небо можемо осягнути лише разом з Ісусом. Тільки Христос міг відчинити людині цей вхід, кажучи: ,,Я – дорога, правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене” (Йо 14,6).

Друга важлива річ про Вознесіння — це те, що Ісус повернеться. Коли цей день настане, не знаємо, але ми повинні бути готові до того. Для цього Він попросив нас бути Його вірними учнями, живучи життєдайною дружбою з Ним. Однак це не магія. Для цього потрібна сила Святого Духа, якого кожен із нас отримує під час Хрещення і Миропомазання. Це також вимагає живих стосунків із Богом у молитві. Ісус очікує від нас відкритості та готовності співпрацювати з Ним у місії спасіння, до якої Він нас кличе.

Ісус приготовляє людей до участі у Царстві Небесному не лише Сам, а також через нас посилає їм Святого Духа: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді 1, 8). У Євангелії від Матея ми читаємо подібний наказ: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт 28, 19). Якщо ми живемо наукою Ісуса, свідчимо ближнім віру та любов до Бога, тоді Христос буде поруч із нами, незважаючи на Його фізичну відсутність.

Вознесінням на небо Христос перестав бути видимо присутнім у світі, але невидимо залишився з людьми у Своїй Церкві: у Євангелії і Святих Тайнах.

Ісус також духовно присутній посеред нас, коли ми молимося в Його ім’я, як Він сказав: «Бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Мт 18, 20), тобто в дарі любові. Коли ми з’єднаємося з Ісусом на землі, тоді будемо разом із Ним у небі.

Вознесіння Христа на небо звертає нашу увагу також на те, що існують різні джерела Божих дарів, зокрема життєві події. Деякі з них бувають раз у житті й не повторюються, тому маємо бути пильними, щоб використати всі нагоди отримати потрібні дари для освячення душі, які дарує нам Ісус. Бо якщо не проявимо відповідної християнської поведінки, то більше не отримаємо дарів, які Бог приготував нам у цей момент. Здобудемо інші, а ці втратимо. Тому стають актуальними слова Спасителя: ,,Чувайте й моліться, щоб не ввійти в спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне”.

Тож різні життєві події, особи, які зустрічаємо в житті – це знаки, якими Ісус засвідчує Свою присутність із нами та дарує любов і численні ласки для нашого освячення і спасіння. Коли ми використовуємо їх, щоб зробити добро, служимо ближнім, то проявляємо любов до Ісуса й таким чином життєві події приготовляють нас до життя вічного. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист