Гляньте на мої руки й ноги: та це ж я!

Лк 24,39-47

Одним із значень вознесіння Ісуса Христа на небо є те, що Його прославлене тіло перестало бути видимим знаком присутності Бога в цьому світі. Та Ісус залишив у Церкві багато інших знаків своєї невидимої присутності на землі між людьми. Тому сьогоднішнє свято Вознесіння є для нас нагодою подивитися, як вміємо розпізнавати знаки присутності Бога у світі та в нашому особистому житті.

Ісус часто приходить до нас через різні життєві ситуації, події та наших ближніх, як сам сказав: „Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили” (Мт 25,40). Бо коли нам треба проявити в них віру, надію чи довіру Христові або терпеливість, покору, милосердя, лагідність, прощення у ставленні до людей, цим визнаємо такі ситуації не як випадковість, а як прояв Божої волі, а тим самим дію та присутність у них Ісуса Христа.

Проявляючи у різних життєвих ситуаціях християнську поведінку – відповідну чесноту, засвідчуємо, що сприймаємо дану подію чи зустріч з ближнім як знак присутності Ісуса, зустрічі з Ним у видимих знаках. Цим показуємо також розуміння того, що коли проявимо належну християнську поставу, ставлення до даної події чи особи, то насправді виявляємо своє ставлення до самого Ісуса Христа, вміння та готовність прийняти певні Божі дари, або не скористати з цієї нагоди.

Іншою важливою групою знаків, які свідчать про присутність та дію Христа серед нас, є церковні богослужіння, зокрема Служба Божа та Святі Тайни. У Літургії можна виділити чотири основні види знаків, які свідчать про присутність і любов Бога до нас та зустріч з Ним у цій молитві. Це найперше наші молитовні прохання, звернення до Господа про потрібні нам дари. Цим ми визнаємо свою віру, що справді є Бог, який чує і бачить нас та готовий нам допомогти. Далі йде велика кількість благословень, які своїм змістом виразно свідчать, що Христос справді є з нами і посилає потрібні дари.

Наступним важливим знаком присутності Бога є Євангеліє та духовна наука. Слова Євангелія вказують на те, що Ісус дійсно присутній між нами та промовляє до нас. Словами своєї науки Спаситель наповняє нас дарами правди та мудрості, які запевняють нам щасливе життя на землі й у вічності, коли приймаємо їх та живемо відповідно до них. Таким чином засвідчуємо, що Христос присутній у нашому житті та разом з Ним будуємо своє життя і здобуваємо щастя.

Четверним найбільшим знаком у Службі Божій є Святе Причастя. Під видами хліба й вина живий Ісус Христос присутній між нами у своєму тілі та крові. Приймаючи Святе Причастя, ми визнаємо це як знак особливої зустрічі, любові Бога до нас, найтіснішого з’єднання з Ісусом. Цим безпосередньо запрошуємо Його у своє життя, аби Він діяв у ньому й наповняв його своєю любов’ю, зміцнював нею нас, допомагав творити добро та захищав від усякого зла видимого й невидимого, фізичного й духовного, тобто гріха.

Якщо ми не беремо активної участі у Службі Божій – не відповідаємо на молитовні звернення чи благословення знаком хреста, то не використовуємо багато нагод отримати, наповнитися Божими дарами.

Хто на момент читання Євангелія не хоче затриматися на дві, три хвилини, щоб уважно вислухати Євангеліє і вважає за краще піти в той час до Сповіді, насправді завдає собі велику шкоду, бо втрачає багато духовного добра. Бо коли хтось був на Службі Божій, але не чув Євангеліє та проповідь, той не наповнив свою душу цінними дарами Божої правди та мудрості. Такою поведінкою людина неначе хоче сказати Христові, що Його наука не дуже цікавить її, не надто важлива для неї. Для неї важливіше отримати спокій та полегшення на душі у сповіді. На основі такої поведінки можна зробити висновок, що хоч християнин і користає зі Святих Тайн, але ним керує більше дух певної користі, ніж пошуку Господа Бога.

Коли хтось присутній на Літургії, але не причащається без поважної причини, також показує, що замало має любові до Ісуса Христа, не використовує цієї особливої нагоди достатньо наповнитися Божими дарами та вповні прийняти Ісуса у своє життя.

На основі цих коротких роздумів бачимо, скільки маємо можливостей отримати різні Божі дари. Як ми відповідаємо на ці знаки любові Бога до нас, стільки й отримуємо добра. Якщо проявляємо у житті відповідну християнську поведінку, то отримуємо багато Божих ласк. Якщо ж ставимося до цих Божих знаків легковажно, байдуже, то цим втрачаємо нагоду отримати ласку, вміння розпізнавати, відчувати присутність Бога у житті. Таким чином самі позбавляємо себе можливості, щоб Ісус постійно був з нами, допомагав та захищав нас. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист