У ньому було життя, і життя було світло людей.

Йо 1,1-17

Коли святкуємо Воскресіння Ісуса Христа, воно нагадує про наше особисте духовне воскресіння. Знаємо зі Святого Письма, що існує смерть фізична й духовна. Також існує й духовне воскресіння. Про це навчає апостол Павло: ,,Бо якщо ми з'єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння…. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним” (Рим 6, 5,8), ,,Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним” (1Сол 4,14). Тож Христос воскрес не тільки для Своєї слави, а також щоб і ми духовно воскресли разом із Ним силою Його всемогутності й любові.

Як віруючі люди знаємо, що маємо в собі життя тілесне й духовне. Тіло існує завдяки земній їжі, а душа живе завдяки Божій любові. Смертю для тіла є хвороба або нещастя. А смертю для душі є гріх. Коли людина чинить тяжкий гріх, він руйнує в душі Божу любов і вона стає духовно мертвою.

Христос третього дня після смерті тілесно воскрес із гробу як людина. Так само й ми маємо духовно воскреснути разом з Ісусом, очистивши душу з гріхів і наповнивши її любов’ю. Бо саме любов дарує справжнє життя.

Якщо уважно придивитися до обставин смерті Ісуса, то відкриємо їхнє глибоке символічне й духовне значення. Гріб, у якому лежало тіло Ісуса, може символізувати нашу душу. Коли перебуваємо в Божій ласці та любові, то наша душа подібна до красивої світлиці. Якщо чинимо тяжкий гріх, то він руйнує в нас Божу любов, духовне життя. Душа без любові стає мертвою, подібною до гробу, де немає життя. Тому гріх називають духовною смертю для людини. Грішник подібний до мертвого тіла, яке лежить у могилі. Його душа, придавлена численними гріхами, немов каменем, лежить у гробі недбальства. Фарисеїв, які не мали в серці любові, Христос називав побіленими гробами, які повні мертвих кісток.

Духовну смерть Церква виражає у молитвах словами: ,,Многостраждальне моє серце, знеможене численними нападами лукавого, схоже на гріб повної знемоги, прикрите нечутливістю, немов каменем”. Причиною духовної смерті є наш розум, який, не пам'ятаючи про страх Божий, через нечутливість до Божої ласки лежить мертвий у гробі лінивства і позбавлений життєздатності.

Тож гробом для нашої душі є розум і серце, коли вони позбавлені Божої правди та любові. А каменем, який закриває нашу душу від світла Божої любові, є гріхи недбалості, лінивства, байдужості, маловірства, гордості, самолюбства, гніву, неправди, нечистоти.

Ліком проти духовної смерті та визволення душі з гробу гріхів є оздоровлення нашого завмерлого розуму та зачерствілого серця покаянням.

Христос, Лікар хворих, Своєю могутньою владою може оживити наш розум і серце, очистити й оздоровити їх Своєю любов’ю та милосердям.

Ми духовно воскреснемо, повернемося до нового життя в Божій благодаті.

Святий Юстин, який загинув мученицькою смертю за Христову віру 166 року, спочатку був поганським філософом. Вже тоді він гаряче бажав прийти до пізнання правдивого Бога. З цією метою почав студіювати науки різних філософів, та ніде не міг знайти доброго вчення про Бога. Коли одного разу в Римі він вийшов на берег річки Тибр і задумувався над філософськими питаннями, до нього підійшов старий чоловік і лагідно запитав, про що він думає так глибоко. Юстин відповів, що шукає правди. Тоді незнайомець пояснив йому, що всі поганські філософії не в змозі йому дати того, чого він шукає, бо тільки у Святому Письмі можна знайти правду про Бога і про походження всіх сотворінь. Старець відійшов, а Юстин почав перечитувати Святе Письмо і дійшов до переконання, що тільки у християнстві є правда. Він охрестився і став оборонцем Христової віри. Написав багато книг, які посилав навіть римським цісарям, і загинув мученицькою смертю за Христа.

Сьогодні, у день Воскресіння Христового - свято перемоги життя над смертю, звернімося з довірою до воскреслого Ісуса – переможця смерті, про оздоровлення нас з гріховної хвороби та духовної смерті силою нашої віри, любові та ревної молитви.

І з допомогою Христової правди та любові життя знову повернеться до нас. Ми воскреснемо до щасливого життя з Богом. Амінь.