І нам дарував життя вічне!

Йо 1,1-17

У Великодній час спів Воскресного тропаря завершуємо словами: «...і нам дарував життя вічне!» Ці слова повторюємо впродовж усього великоднього часу з року в рік. Але чи ми насправді віримо в те, що Господь дарував нам життя вічне? Що воно нам вже подароване, воно вже є цілковито наше?

І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити. Якщо ми цього не робимо, то, напевно, головна причина в тому, що ми надто перейняті нашими земними справами, проблемами, бажаннями, пошуками, здобутками... Що ми цілковито не усвідомлюємо собі того, що маємо найважливіший дар у житті, який на нас чекає, – життя вічне. І можливо, ще замало віримо і розуміємо значення воскресіння Христового.

Одного разу якийсь чоловік запитав мудреця: ,,Для чого ти постійно читаєш книги, які пишуть про Бога і обов'язки людини? Бачу, що ти вже декілька разів їх перечитуєш?" Мудрець у свою чергу запитав його: ,,А для чого ти вимагаєш щоденно поживи для тіла? Та ж ти вчора їв?" ,,Я роблю це для цього, щоб жити". ,,І я читаю для цього, щоб жити", — промовив мудрець. Зі слів мудреця ми приходимо до розуміння істини, що так як для життя тіла кожного дня потрібна пожива природна, так і для душі кожного дня потрібна пожива духовна.

Вічне життя – це не лише той момент, який настає після смерті. Цей дар можемо отримати вже тепер у земному житті. Ісус виразно говорить про це: ,,Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - має життя вічне, і на суд не приходить, бо від смерті перейшов у життя” (Йо 5,24). Кожна мить життя, а особливо молитва і читання Євангелія, – це наша зустріч із Богом; кожне святе Причастя – це початок вічного життя, початок Божого Царства. Бо життя вічне – це зв'язок любові з Ісусом, який маємо вже тут на землі.

І наша біда в тому, що ми цього не усвідомлюємо. Коли усвідомимо це, то здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства - життя вічного не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви, а кожної миті нашого життя. Ісус об’являє нам Свою любов часто через людей, події та обставини. Якщо ми вчимося зустрічатися з Богом у різний спосіб, то крок за кроком стаємо причасниками тієї вічності, якою Бог нас обдарував і яка чекає на всіх нас. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист