Взяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: – Осанна!

Йо12,1-18

Квітна неділя чи в’їзд Ісуса до Єрусалиму означає, що ми наближаємося до свята Воскресіння Христа. Ця Євангельська подія має важливе духовне значення.

Через Ісуса Бог наблизився до людини, щоб людина наблизилася до Бога і щастя з Ним.

Духовне значення в’їзду Ісуса до Єрусалиму можна описати словами святого Іринея: ,,Бог став людиною, щоб людина стала Богом”. Тобто стала подібною до Бога у любові. Людину можна назвати духовним Єрусалимом, до якого приходить Христос, щоб її наблизити до Себе, спасти для життя вічного. Щоб вона була щасливою, мала радість і спокій завдяки Божій любові.

Ісус наближався до Єрусалиму фізично й духовно, коли навчав людей про Боже Царство і спасіння, яке здійснив смертю на хресті. Так само ми наближаємося до Христа фізично, коли виконуємо Божі заповіді, робимо добрі справи та беремо участь у Богослужіннях. А також духовно, коли особисто пізнаємо Ісуса, приймаємо у своє життя, виконуючи Його волю та науку.

Вхід Господній до Єрусалиму є для нас нагодою побачити як ми пережили Великий піст і приготувалися до Пасхи Христової. Наскільки готові зустрічати й приймати Ісуса в житті у різних обставинах, єднатися з Ним у молитві, Святих Тайнах, у Божому Слові.

Якось до Церкви прибіг чоловік із блідим обличчям і револьвером у руці. „Отче, - промовив він, - я хотів вчинити самогубство, і коли вже мав нажати на курок, мені прийшла думка, а може все-таки щось є після смерті? Я про це ніколи не чув, бо навіть не хрещений, хоча мої родичі були добрими людьми. А я блукав світом, у якому не знайшов правди... Тепер приходжу сюди, щоб довідатися, чи існує життя за гробом". Священник дав йому катехизм, який він вивчив напам'ять. Коли чоловік наступного разу прийшов до священника, то сказав: „Якщо би я пізнав віру в Бога, маючи ще шістнадцять років, я був би сьогодні священником!" Від тої хвилі він став ревним християнином до кінця днів свого життя на землі...

Подія, про яку оповідає це Євангеліє, – вхід Господній до Єрусалиму, – є виявом радості людської душі. Один з отців Церкви каже, що кожна людська душа за своєю природою є християнською. Тому люди, які радісно зустрічали Ісуса при вході до міста, відчували, що перед ними не просто пророк, а хтось більший – Божий Син, який є джерелом щастя людини.

Однією з ознак щастя є радість. Це радісне привітання, пошанування Ісуса Христа словами: ,,Осанна! Благословен грядий в ім'я Господнє, цар Ізраїлів!” – чому воно для нас таке важливе? Щоб ми теж не боялися показувати й виявляти в собі своїх добрих рис душі. Але як часто нас ніби щось зв’язує і нам складно відкрито прославляти Бога чи зробити добро, радіти у житті! Боїмося, як інші сприймуть наші вчинки. А якщо ми виявимо свої християнські погляди, чи не засміють нас? Тому це радісне вітання під час входу Христа до Єрусалиму подає нам приклад того, як треба відважно радіти, свідчити й показувати свою віру в Бога! Бо коли маємо любов в серці, то повинні радіти, бо Ісус, а з Ним Божа поміч та опіка є з нами. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, редемпториста з Нюарку (США)