Переставилася Ти до життя, бувши Матір’ю Життя.

Лк 10:38–42; 11:27–28

Прекрасна пора року – літо і церковний рік завершуються великим празником Успіння Пресвятої Богородиці. Назва свята говорить нам про кінець земного життя Божої Матері.

Коли прочитаємо тропар празника Успіння, то відкриємо його глибше значення: ,,У Різдві дівство зберегла Ти, в успінні ж світу не залишила, бо Ти, Богородице, перейшла до життя, бувши Матір’ю Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші”.

Текст цієї молитви наповнений подвійною радістю. Він показує смерть Марії як перехід від земного, тимчасового життя, до життя вічного, тісне з’єднання Діви Марії з Богом. Ця єдність принесла великий плід: Богородиця стала для людей заступницею перед Богом, Яка молиться за наше спасіння.

Успіння Богородиці називають Її переходом із землі на небо. Для цього існують дві причини. Перша причина – це святість Божої Матері. Вона була непорочно зачата – вільна від гріха й до кінця життя зберегла чистоту своєї душі. Душа Богородиці була наповнена всіма дарами Святого Духа, а особливо даром любові Бога. А любов творить справжнє життя. Тож завдяки любові Боже життя перебувало в душі Марії вже за Її земного життя.

Діва Марія також народила Божого Сина в людському тілі, Який є джерелом життя для всіх людей. Ісус особливо винагородив цю жертву Марії, взявши Її з тілом і душею до Божого Царства, до життя вічного. Тому в тропарі Успіння Церква визнає правду, що Богородиця ,,переставилася до життя, бувши Матір’ю життя”.

Молода дочка у сімнадцять років дуже хотіла вийти заміж і просила в тата дозвіл. Але кожного разу батько відмовляв їй в цьому проханні, бо вважав, що вона ще не готова до такого вибору. Тоді дочка почала просити дозволу одружитися в мами. Вона переконувала її, що хлопець дуже симпатичний, любить його й хоче вийти заміж за нього. Мати згодилася на рішення дочки.

Після одруження в неї народилася дитина, прожила з чоловіком три роки й розлучилися. Після цього познайомилася з іншим хлопцем, який був заможним. Одружилися, прожили разом чотири роки й розійшлися. Згодом дочка зустріла третього чоловіка, який був дуже розумним. Вийшла заміж за нього, прожили разом п’ять років і також розлучилися.

Одного разу батько виразив незадоволення й стурбованість долею своєї дочки. Попросив її, щоб добре обдумала своє подальше життя. На це дочка відповіла: ,,А яким було твоє життя, тату? Скільки ти наробив помилок? Тепер це відбивається на мені”. Тоді батько так відповів дочці: ,,Я погано жив, доки не знав Ісуса та не пізнав молитву вервиці. Коли я навчився молитви на вервиці й став сином Марії, тоді почав провадити праведне життя. Якщо хочеш мати доброго чоловіка та щасливу сім’ю, то першу зустріч із хлопцем розпочни запитанням: ,,Чи він має вервицю в кишені? Чи виходить із дому з вервицею в руці. Якщо ні, то кажи до побачення й більше не зустрічайся з ним. Якщо хлопець молиться вервицю, то можеш зустрічатися з ним і готуватися до шлюбу”.

Свято Успіння Пресвятої Богородиці є для нас чудовим уроком про спасіння. Життя вічне ми осягаємо не тільки після смерті, а беремо в ньому участь вже тут, на землі. Бо каже Ісус, що ,,Царство Боже є між вами”, коли Бог та Його любов присутні в нашому житті. Де є Христос, там є життя вічне: ,,Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним” (Йо 6,54).

Просімо сьогодні Марію про ласку виконувати всю науку Христа, аби наша душа була наповнена, жила Його любов’ю. Щоб ми завжди перебували в єдності з Ісусом й осягнули з Ним життя вічне. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист