А хто виконає їх і навчить, той буде великим у царстві небеснім.

Мт 5,14-19

Поміж господніми і богородичними святами церковного року існують свята на честь окремих святих. Церква урочисто святкує тоді пам'ять видатних своїх служителів, які приклали багато зусиль для її єдності, поширення і утвердження серед людей Христової науки. Сьогодні урочисто вшановуємо трьох знаних нам святих: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого.

Цих троє святих – великі світила і провідники, авторитет Церкви. Незважаючи на велику часову віддаль, святителі Василій Великий, Григорій Богослов та Іван Золотоустий надалі залишаються її духовним авторитетом. Хоч померли давно – при кінці четвертого століття, але Церква надалі бере приклад із них: керується їхньою наукою, способом життя, вчиться жити словами Євангелія. Пам'ять про них постійно жива, бо вони вибрали Бога основою свого життя: тверду віру, щиру любов, Божі заповіді – дороговказ життя. У них була одна мета життя – любов до Бога та осягнути Царство Небесне. Через те далі є прикладом святості, авторитетом Церкви. Григорій Богослов у своєму життєписі згадує про дружбу з Василієм Великим, якого зустрів в Атенах, і коротко каже: "Ми знали тільки дві дороги: одну до храму на молитву, а другу до школи по науку".

Живемо в часи, коли питання авторитету - лідерів суспільства та духовних наставників Церкви переживає певну кризу. Авторитет – щось постійне, незмінне, правдиве і надійне. Авторитетна особа – це людина самовіддана, жертовна, високодуховна, відповідальна, котра досягає поставленої мети. Це приклад правдивості якоїсь істини, духовних і моральних цінностей, об’єктивних критеріїв, принципів поведінки та прийняття рішень і способів їх реалізації. Таким зразком для нас стали: князь Володимимр Великий, Тарас Шевченко, Іван Франко, Степан Бандера, Роман Шухевич.

У Церкві святі – духовні авторитети є зразком віри і любові до Бога, молитви, виконання Божої волі та заповідей. Серед усіх святих духовним авторитетом чи прикладом правдивої побожності були і залишаються святі Василій Великий, Григорій Богослов та Івана Золотоустий. Ми постійно користаємо з плодів їхнього духовного життя: літургії і молитов, пояснень Святого Письма Івана Золотоустого та Василія Великого, повчань Григорія Богослова про Божі правди і духовне життя. Ці святі ревною молитвою і побожним життям виховали багато ревних пастирів Христової Церкви. Серед них знані нам: Йосафат Кунцевич, митрополит Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий, Миколай Чарнецький та Василій Величковський, Любомир Газар та інші.

Сьогодні суспільство переживає кризу авторитетів – прикладів істини та моралі. Орієнтиром для сучасних людей не є об’єктивні засади, духовні цінності, а світ. Людина керується вигодою тіла. Для неї авторитет становить те, що приносить матеріальну користь, приємність для тіла. У багатьох людей є свій авторитет: мода, культура, ідеологія. Тому теперішня людина дбає переважно про власне, а не спільне добро. Але все це земне змінне, тому не приносить добра як самій людині, так і спільноті: сім’ї, родині, суспільству.

Першим і найкращим авторитетом для нас християн є Ісус Христос. Він Бог – вічний і незмінний. Не залежить від подій чи обставин у світі, як ми люди. Ісус обіймає увагою всіх людей та їхні потреби. Його наука, заповіді все актуальні, ніколи не втрачають своєї сили. Тому служать надійною основою щасливого життя людини. Апостол Павло навчає: „Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос” (1Кр 3,11).

Мама з сином зимовими вечорами читали книгу „Подорож пілігрима”. Коли книгу прочитали, синочок запитав маму про те, хто з головних героїв їй найбільше подобався. Мати відповіла: - Зрозуміло, що християнин, адже розповідь про нього. – А мені найбільше сподобалась християнка, - промовив хлопчик. – Чому саме вона? – поцікавилась мати. – А тому, мамо, що коли християнин розпочав подорож, то він пішов сам, а коли пішла християнка, то вона взяла з собою своїх дітей. Так і сьогодні великою честю християнських батьків, матерів-християнок є те, що вони намагаються привести до Бога також своїх дітей. Разом з побожними батьками, християнами, заохочені їхнім добрим прикладом, до Бога йдуть і їхні діти та інші люди.

Питання авторитету чи прикладу правди і моралі стосується не тільки окремих осіб, а кожного з нас. Дорослі мають бути авторитетом, зразком мудрості для молодших, батьки прикладом для дітей, керівники для своїх підлеглих. Коли всі ми будемо мати спільні цінності, передусім духовні, керуватися однаковими правилами у житті, критеріями визначення та оцінки добра, спільну мету життя, тобто одну надійну основу, тоді будемо єдині та сильні, зможемо наповнити життя добром.

Хай приклад святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого, інших святих чи наших національних героїв утвердить у нас переконання, що тільки Бог, правда і любов є надійною основою особистого і спільного щастя. Лише йдучи дорогою Божих заповідей, жертовною та відповідальною працею зможемо здобути добро і наповнити ним життя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист