А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Царстві Небеснім.

Мт 5,17-20

Три великі святителі, яких вшановуємо нині, після неділі Закхея: Василій Великий, Григорій Богослов й Іван Золотоустий – це ще один цінний приклад спасіння та дороги до його осягнення. Митар Закхей простотою і щирістю свого серця отримав від Ісуса спасіння для себе і всього свого дому. Ця подія показує нам, що Бог бачить в нас найменше добро, якого часто не зауважують люди, і використовує цю нагоду для нашого спасіння.

Життя і діяльність трьох святителів: Василія Великого, Григорія Богослова й Івана Золотоустого – це приклад потрійної сили щодо правдивості науки Ісуса Христа та способів праці над своїм спасінням. Біографи зазначають, що у їхньому житті було лише три дороги: до храму, до школи і додому. Тому вони стали святими, а святістю свого життя і своєю наукою просвітили і збагатили Церкву, захистили її єдність.

З історії Церкви знаємо, що перші три віки християнства були дуже важкими. У тих часах дуже багато християн були змушені відстоювати правдивість Христової науки своїми страшними муками і смертю. Але настав час, коли вода святого Хрещення, вилита на голову царя Константина, згасила вогонь лютих переслідувань. Проте це було ненадовго, бо на місце вбивць тіла прийшли вбивці душ, численні єретики, які своїм фальшивими науками підривали християнську правду в самому корені. Здавалося, що вороги переможуть християн. Однак Господь опікувався Своєю Церквою. «Не залишу вас сиротами, прийду до вас» (Йо 14,18), „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28,20), — сказав колись Ісус Христос до своїх апостолів, і цієї обітниці дотримувався у всі часи.

У найважчі для святої Церкви хвилини Ісус посилав їй великих мужів, які своїм життям, глибокою наукою, а також святістю і чеснотами відважно ставали в обороні святої Церкви. Вони своєю діяльністю винищували згубні вчення та намагання єретиків.

Так було в кінці IV століття по Христі, коли єресь Арія захоплювала щораз ширші кола Східної Церкви. Тоді Господь покликав на її оборону трьох велетнів духа, великих богословів: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Вони, подібно до апостолів, були тими світильниками, що світили і світять для всіх нас до сьогоднішнього дня прикладом твердої віри, витривалої молитви і щирої любові до Бога.

Ми любимо святкувати різні церковні свята, але чи завжди приклад Ісуса Христа, Богородиці й святих знаходить застосування в нашому житті. Ми можемо піснями славити в храмі святих, але за порогом храму буває все навпаки. Коли ми стаємо легковажні до Божих заповідей, науки Ісуса Христа, як наприклад: посту в п’ятницю, християнського привітання, піддаємося різним забобонам, будуємо своє життя на основі різних фальшивих об’явлень (печать Бога живого й книга істини), а не на основі Святого Письма, шукаємо допомоги у ворожок, екстрасенсів, значить ми вже не наслідуємо приклад святих, бо нашим життям керує дух світу, гріх, а не світло Божої правди.

Навіть найбільші святі не захистять добра, Божих дарів, ласки, яку отримуємо в Тайні покаяння і Святому Причастю, якщо ми самі не будемо цього шанувати й захищати добрим християнським життям: вірністю науці Христа та витривалою молитвою.

Первісна Церква мужньо перенесла всі випробування, переслідування не тільки через святих, а й завдяки твердій вірі й великій любові до Ісуса Христа багатьох простих християн, яку вони потвердили непохитністю свого духа чи мученицькою смертю. Серед них такі відомі святі, як: первомученик Стефан, великомученик Димитрій, мучениці Катерина і Тетяна, Софія, Віра, Надія і Любов, преподобна Ксенія Римлянка, святий Миколай та багато інших.

У нашому житті так буває, що нас переважно цікавить різна вигода від життя: добра робота, висока зарплата, розкішне житло, вигідне життя, а мало цікавить саме життя та його здорові, об’єктивні засади – правда і мораль.

Свято трьох святителів виникло через суперечки їхніх почитателів. Та святі самі примирили їх через єпископа міста Євхаїти Івана, з’явившись йому в сні. Також і ми хочемо від Бога миру, здоров’я, допомоги і опіки часто за посередництвом святих. Через цих трьох святителів: Василія Великого, Григорія Богослова й Івана Золотоустого Ісус Христос запитує нас: 

„Що конкретного робимо ми за прикладом цих святих для отримання та збереження цих дарів? Якою дорогою іде наше духовне життя – Божих заповідей, чи людських вірувань? Яким світлом керуємося ми в житті – Божої правди чи світу? До яких джерел добра вони провадять нас – до Господа Бога, чи до світу у вигляді багатства, людської слави та розпусти?”

За прикладом нинішніх трьох святителів маємо постійно пам’ятати, що добро приходить у світ від Господа Бога не через наші слова, а добрі вчинки. Хай нагадує нам про це наука Христа: „Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт 5,19), „Не кожен, хто до мене каже: Господи, Господи ввійде в Царство небесне, але той, хто чинить волю Отця мого, що на небі” (Мт 7,22). А також слова апостола Якова: „Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: «Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі”. (Як 2,15-17). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист