Вложи сюди твій палець і глянь на мої руки.

Йо 20,19-31

Події після воскресіння Христа допомагають нам пізнати воскреслого Ісуса й зрозуміти таємницю Його воскресіння. Ісус із любові помер на хресті й воскрес, щоб знову об’являти нам Свою любов. Прикладом цього є історія навернення апостола Томи. Він сумнівався, що Христос справді воскрес, повернувся до життя. Щоб звільнитися від цього сумніву, хотів особисто побачити Ісуса.

Спаситель вийшов йому назустріч. Через тиждень після воскресіння Ісус прийшов до учнів й показав Томі рани на Своєму тілі й він зразу ж повірив, що Христос воскрес із мертвих. Любов у ранах Ісуса навернула Тому від невірства до твердої віри.

Хоч Ісус воскрес із мертвих, але на Його тілі залишилися рани Його терпінь і смерті. Рани на тілі воскреслого Ісуса – це знак Його Божества: Він як людина помер на хресті, але як Бог повернувся до життя. Воскреслий Христос носить на своєму прославленому тілі сліди жахливої смерті, але смерть над ним вже не має влади! Водночас тіло воскреслого Спасителя вже не підлягає звичайним законам природи: воно проходить крізь камінь, яким був завалений вхід до гробу, не порушуючи печатей, проходить через замкнені двері до світлиці, де учні переховувалися зі страху перед юдеями.

Після того як Христос уперше з’явився перед своїми учнями в день Воскресіння, відсутній на той момент апостол Тома не хотів нікому повірити, що Ісус справді воскрес: «Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік Його, – не повірю!» (Йо 20,25). Коли Христос нарешті зустрів Тому, говорить до нього: «Подай сюди твій палець і глянь на Мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік Мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!» (Йо 20,27). У цей момент віра Томи зміцніла і він промовив: ,,Господь мій і Бог мій!” (Йо 20,28).

Рани на тілі воскреслого Ісуса свідчать про незмінність Його особи. Господь, який воскрес із мертвих - Той самий, Який був розп’ятий на хресті й помер. Як воскреслий, переможець смерті, Він дає себе пізнати своїм учням усіх часів і народів саме своїми ранами! Рани на тілі воскреслого Спасителя відкривають нам мету Його терпінь і смерті - це знак любові Бога до людей. Христос із любові терпів і помер на хресті, щоб звільнити нас із неволі гріха й духовно воскресити до життя у надії, дарувати нам життя вічне, лише любов приносить правдиве життя.

Святий Юстин, який загинув мученицькою смертю за Христову віру 166 року, спочатку був поганським філософом. Вже тоді він гаряче бажав прийти до пізнання правдивого Бога. З цією метою почав студіювати науки різних філософів, та ніде не міг знайти доброго вчення про Бога. Коли одного разу в Римі він вийшов на берег річки Тибр і задумувався над філософськими питаннями, до нього підійшов старий чоловік і лагідно запитав, про що він думає так глибоко. Юстин відповів, що шукає правди. Тоді незнайомець пояснив йому, що всі поганські філософії не в змозі дати йому того, чого він шукає, бо тільки у Святому Письмі можна знайти правду про Бога і про походження всіх сотворінь. Старець відійшов, а Юстин почав перечитувати Святе Письмо і дійшов до переконання, що тільки у християнстві є правда. Він охрестився і став оборонцем Христової віри. Написав багато книг, які посилав навіть римським цісарям, і загинув мученицькою смертю за Христа.

Надприродні властивості тіла воскреслого Господа об’являють ще одну правду: Бог має можливості змінювати все, Він може змінити також нас внутрішньо і зовнішньо, коли новий дух віри та любові керує нами. Коли хтось змінюється позитивно чи негативно, про таку людину кажуть: ,,Його не можливо тепер впізнати. Він цілковито змінився”. Подібно наша віра і любов Христа можуть позитивно змінити нас. Людина залишиться тою самою особою, але не такою самою, бо нею керуватиме дух правди й любові, оптимізму й надії на краще.

Щодня Ісус Христос приходить до нас, щоб ми могли переконатися, що Він Бог.

Тому продовжуймо пізнавати Христа молитвою, у словах Євангелія і Святих Тайнах, щоб кожне наше слово й вчинок випливали з досвіду Божої любові. Щоб ця любов Ісуса оновлювала нас щодня. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист