Не знають бо того, хто послав мене.

Йо 15,17 – 16,2

Церковний рік наповнений різними святами. У більшості з них ми прославляємо Ісуса, почитаємо Богородицю та лише кілька раз у році вшановуємо відомих святих. Вшановування святих має конкретну мету. Їхнє життя повинно послужити для нас прикладом зростання у святості, побудови з Богом зв’язку віри, надії та любові, щоб осягнути життя вічне.

Сьогодні Церква святкує пам'ять святого великомученика Димитрія. Історія його життя досить коротка, але містить у собі важливу інформацію. Святий Димитрій народився в македонському місті Солуні, де його батько був начальником міста і таємним християнином. Побожні батьки побожно виховали й свого сина, а вмираючи, залишили йому не тільки маєток, але й інший, набагато цінніший скарб – глибоко вкорінену в серці святу віру. Ця міцна основа життя дала Димитрію силу пройти через усі випробування й відвагу віддати своє життя за віру в Христа.

Християнський початок життя Димитрія має особливе значення для нас. Його побожність із самого дитинства свідчить про важливість особистого пізнання Бога, яке створює надійну основу людського й духовного життя людини. Наша побожність змінить життя на краще й наповнить добром, коли спершу пізнаємо існування Бога, Його всемогутність і любов. А після цього запросимо Ісуса у своє життя виконанням Божих заповідей і Його науки. Тоді Спаситель відкриє нам значення віри, покаже, як нею жити та зміцнювати зв'язок віри з Богом.

Святий Франциск з Асижу одного разу зустрів муляра при роботі й вступив із ним у розмову. «Що поробляєте, майстре?» - запитав він. «Як бачите, мурую! Це моє щоденне заняття», - відповів муляр. «А для чого муруєш?» - запитав святий. «Як для чого. Щоб на хліб заробити». «А навіщо тобі хліб?» «Смішне запитання! Для того, щоб жити», - відповів муляр неохоче. «А для чого живеш?» - запитав на кінець святий Франциск. Але на це запитання муляр вже не відповів, будучи заклопотаним. «Отже, я тобі скажу, брате, навіщо живеш. Живеш для того, щоб Бога пізнати, Його любити, Йому служити і в Ньому знайти своє вічне щастя!»

Щоб ми могли отримати Божу любов, поміч та опіку, треба, щоб Христос був присутній у нашому житті як джерело добра. Бо добро приходить не від наших власних старань, а від Господа. Тоді Ісус обдарує нас всіма потрібними дарами.

Присутність Бога в житті пізнаємо по Його дарах, бо ми не бачимо Його тілесними очима. Коли християнин захворів і з допомогою молитви став здоровим, тоді розуміє, що Христос оздоровив його, дарував здоров’я. Або коли щасливо здійснив подорож, успішно виконав якусь роботу, вирішив проблему, покладаючи молитвою надію на Господа, розуміє, що Бог допоміг у цьому. Так діє і зростає наша віра.

Бувають випадки, коли хтось вірить в Бога, а в труднощах керується забобонами, гороскопами, оберегами, ворожбою, звертається до народних цілителів, то є великий, сумнів, що Ісус присутній у житті цієї людини. Якщо вона не шукає Його, а звертається до злого духа. Така особа насправді не знає Христа й не отримає плодів віри: Божої опіки, бо її не має.

Пізнання Ісуса та Його присутність у житті важливі у вихованні дітей. Для доброго виховання дітей не достатньо навчити їх молитви, заповідей, ходити до храму на Літургію, до Сповіді та Причастя. Іноді батьки жаліються, що в дитинстві діти молилися, а ставши дорослими, перестали ходити до церкви. Спершу потрібно допомогти дітям пізнати, Ким Бог є для нас, а ми для Нього. Що ми є Божими дітьми. Показати присутність та дію Христа в житті, яке Він має значення для нас. А тоді пояснювати значення молитви, заповідей, Святих Тайн – зв’язку з Богом. У такий спосіб діти зрозуміють пов’язання між Ісусом та побожністю, вірою та життям.

За прикладом мученика Димитрія будуймо свою побожність на камені віри, тобто глибокого пізнання Бога та зв’язку любові з Ним, тоді отримаємо від Ісуса щедре благословення: поміч, опіку та любов. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист