І ось розкрилось небо, і він побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на нього.

Мт 3,13-17

Богоявлення Господнє – це друге велике свято після Різдва Христового. Вони віддалені між собою лише на два тижні. Однак історична відстань між ними дуже велика – 30 років. На початку року ми святкували народження Христа, вшановували Його як немовля. Сьогодні бачимо Ісуса дорослого, який у віці 30 років розпочинає свою місійну діяльність – проповідує Боже Царство. Першим кроком у ній є хрещення, яке Господь приймає від Івана Хрестителя. Після цього Ісус почав проповідувати, навчати про Царство Небесне словами та чудами. Свою місію на землі Спаситель завершив через три роки хресною смертю і славним воскресінням, відкупивши цим людство від неволі гріха.

Різниця віку Ісуса, яку бачимо сьогодні, у духовному розумінні означає потребу духовного зросту, щоб отримати багато Божих дарів, досягти у житті великих успіхів, які мав Божий Син.

У Хрещенні і Миропомазанні ми на один крок зблизилися до Бога. Але це лише початок нашої дороги до неба.

Все земне життя людини – це постійне приготування до участі у Божому Царстві.

Цього завдання ми не виконаємо без Ісуса Христа. Віддаль між Різдвом і Богоявленням, різниця віку між Ісусом, народженим у Вифлеємі й під час хрещення у Йордані, це своєрідне запрошення для нас до духовного зросту у вірі і любові, пізнанні Бога та правд віри. Духовний зріст, тобто зближення до Бога у вірі й любові, складається з двох речей: виконувати Божі заповіді і користати з основних середників духовного життя: особиста молитва, Служба Божа і Святі Тайни. Заповіді – це надійна духовна дорога до Ісуса, а молитва і Святі Тайни дають нам силу впевнено йти нею. Щоб віра принесла нам ласку освячення і спасіння, потрібен час і зусилля: багато молитися, часто сповідатися і причащатися, читати Святе Письмо. Тобто тісна духовна співпраця з Христом.

Одного липневого дня мати з дочкою Настею чекали потяг на залізничному вокзалі. Їхали відпочивати на море. Мамі з дитиною на руках і валізкою в руці важко було пробратися крізь великий натовп людей на потрібний перон. Вони не хотіли спізнитися на свій поїзд, щоб не довелося цілу добу провести на вокзалі, очікуючи наступного потяга.

Несподівано до мами Надії з дитиною підійшов молодий чоловік малого зросту й запропонував допомогу. Вони спочатку стривожилися такою пропозицією незнайомця, але пішли за ним на потрібний перон. Чоловік провів маму з дитиною у вагон.

За хвилю двері купе знову відчинилися і в них з’явився той самий карлик Сергій із молодою жінкою – дружиною Катериною. Виявилося, що всі мають квитки в одному купе. Почалося знайомство. Сергій розвеселяв Настю різними історіями. А Надія з Катрусею ділилися спогадами зі свого життя. Катерина розповіла про своє випадкове знайомство з Сергієм. Вона закінчувала академію мистецтв і мала намалювати як дипломну роботу портрет непересічної людини. У міському сквері шукала особу, яка стала б основою її картини. Увагу Катерини привернув ніжний погляд Сергія. Він навчався на юридичному факультеті. Так вони познайомилися і одружилися.

Через шість годин поїздки Катя з Сергієм попрощалися з Надією та маленькою Настею. Після школи Настя закінчила факультет іноземних мов і працювала перекладачем у Києві. Через пів року приїхала додому разом зі своїм хлопцем Сашком – майбутнім чоловіком. Під час розмов і знайомства з батьками Насті, Сашко розповідав про свої плани стати в майбутньому керівником юридичної компанії. Він впевнений у своєму успіху, бо покладається на досвід тата – досвідченого юриста. Ним, як виявилося, є той самий Сергій, з яким Надія зустрілася давно на вокзалі.

Коли Сашко закінчив розповідь, Настя сказала: „У Сашка дуже хороші батьки”. А мама додала: „Я знаю, донечко. Ми з тобою познайомилися з ними двадцять років тому”.

Під час Хрещення Ісуса Христа на Йордан приходило чимало людей – очікували, щоб Іван охрестив їх, бо хотіли очиститися від своїх гріхів. Ця вода хрещення немовби змивала весь той їхній бруд, усі переступи та гріхи. Коли Христос прийшов на хрещення до Йоана, то Йордан був уже повний цих змитих гріхів. І Христос входить в ту просякнуту гріхом воду, яка символізує людське життя, переповнену гріховністю людей, які були перед Ним.

Божий Син, народившись у людському тілі від Діви Марії, принизився до рівня людини. Хрещення Ісуса Іваном – це ще один особливий крок зближення Бога до людини. Входження Христа у воду показує нам, наскільки Бог входить у всі наші грішні ситуації, проблеми, труднощі, у наші біди й клопоти. Дуже важливо пам’ятати, що Господь чекає на нас і коли ми очищені, перемінені, і коли приходимо до Нього брудні від гріха, звертаємося зі своїми проблемами й труднощами.

Ісус приходить у все це й перемінює своєю присутністю. Тому важливо вміти розпізнати й використати кожну таку нагоду, щоб глибше пізнати Ісуса, духовно зрости – зміцнити зв'язок віри і любові з Ним. Тобто навчитися правильно поводитися у різних ситуаціях: проявити покору і терпеливість, відвагу і рішучість, витривалість, милосердя та прощення, знання і мудрість, віру та довіру Христові. Тоді ласка Святого Духа зійде і перемінить нас.

Тож уміймо приймати Ісуса, зустрічатися з Ним як у стані благодаті, так і в найбільших наших бідах, труднощах і проблемах! Зростати у вірі і любові. Тоді Боже благословення, яке зійшло від Отця на Ісуса під час хрещення, щедро зійде також на нас. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист