Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?

Лк 24,12-35

Подорож апостолів Луки та Клеопи з Єрусалиму до Емаусу та зустріч у дорозі з Ісусом – це євангельський приклад, який відкриває нам значення Воскресіння Христового. Смерть і поховання Ісуса в гробі зруйнували їхню надію на щасливу долю. Тому повертаються додому, до свого попереднього життя. Сталося так, як каже сьогодні Ісус, бо їхні серця були повільні, закриті, щоб повірити Його словам, що Він воскресне. Бо ще досі сприймали Христа лише як обдаровану людину, а не Всемогутнього Бога, Який володіє життям.

Щоб земна діяльність Спасителя не була даремною, Ісус по дорозі ще раз пояснює учням пророцтва про Месію, Який є Богом, керує світом, життям і смертю людини, в Його руках людське життя.

Порівнюючи історію Луки й Клеопи з вчорашнім Євангелієм, бачимо певну подібність і відмінність. В обох ситуаціях відбувається пошук Бога. У світлий Понеділок апостол Іван розповідає, як пророк Іван Христитель, а потім перші апостоли починають шукати, пізнавати Ісуса Христа, коли Він розпочинає місійну діяльність. Натомість Лука й Клеопа зустрічають Христа воскреслого, з Яким були три роки. Однак цього досвіду їм не вистачило, щоб повірити, що Господь помре і третього дня воскресне. Можна сказати, що учні слухали Спасителя розумом, а не серцем, тому не мали великої віри. За словами апостола Павла віра народжується в нас, коли зерно Божого слова падає на добрий ґрунт нашого щирого серця, відкритого для Христа великою довірою до Нього.

Один чоловік проживав дуже далеко від церкви, тому рідко відвідував її. Та одного разу приснився йому сон, що він іде до храму, а за ним іде ангел. Він повернувся і здивовано запитав: «Чого ти ідеш за мною?» Ангел відповів: «Бог послав мене, щоб я рахував твої кроки, бо за кожний твій крок отримаєш нагороду». Серед сну цей чоловік пробудився і зрозумів, що Бог його застерігає і закликає до ревнішого виконання християнського обов'язку, щоб у неділі і свята Службу Божу уважно слухати. Від цього часу чоловік став дуже ревним християнином, відкрив своє серце для Бога.

Коли людина, за прикладом Луки й Клеопи, відкриє серце для Ісуса через Слово Боже, молитву і Святі Тайни, тоді її віра стане правдивою, бо побачить Бога у житті, своє щастя в Ньому, а не у світі.

Християни, які сповідаються раз у році у Великому пості, відчувають, що кожного року багато гріхів повторюються, важко змінити своє життя, виправити погані вчинки. Причина цього проста.

Душа таких осіб подібна до кімнати, двері якої ледь відчинені, утворили маленьку шпаринку. Через малу шпарину до кімнати потраплять лише кілька променів світла й свіжого повітря. Щоб кімната була світла, наповнена свіжим повітрям, потрібно повністю відслонити вікна та відчинити двері.

Так само є з людиною. Хто рідко сповідається, тоді двері серця такої особи лише трошки відчинені. Її довіра до Бога дуже мала. Через таку шпарину до душі людини не проникне багато духовного світла: Божої правди й любові. Тому людина не отримає достатньо духовної сили, щоб перемогти усі гріхи й перебувати в добрі. Бо Ісус лише частково, мінімально присутній у її житті. Хто часто сповідається, причащається, молиться, той має велику довіру до Господа, його серце повністю відкрите для Бога. Тоді Божа правда глибоко просвічує нас, а любов Бога зміцнює наші сили, Ісус зможе без перешкод діяти в нашому житті і змінити нас.

Воскресіння Ісуса – це запрошення довіритися, відкрити Йому своє серце, бо Він має владу змінювати життя. Через постійну молитву, часту Сповідь і Причастя ми повністю відкриємо серце для Христа. Тоді Ісус світлом Своєї правди та любові воскресить нас, змінить на краще наше життя, як це сталося з апостолами Клеопою та Лукою. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист