Я хрищу водою, але серед вас стоїть той, якого ви не знаєте.

Йо 1,18-28

Коли порівняємо Євангеліє Пасхи та Світлого понеділка, то бачимо в них дві протилежні події. На Великдень ми зустрічаємо воскреслого Христа, Який завершує земну діяльність, а у Світлий понеділок бачимо Івана Христителя, який приготовляє людей на прихід Месії.

Хоч ці дві події історично різні, але вони близькі за значенням. У день Пасхи зустрічаємо воскреслого Ісуса, Який терпіннями похилився над грішником і Своєю смертю дарував людям прощення гріхів і наблизив нас до Бога та життя вічного. У Євангелії Світлого понеділка бачимо людей, які шукають Бога: священників і левітів, пророка Івана, який об’являє народові Христа.

Євангельська історія Світлого понеділка відкриває нам значення Пасхи: через воскресіння Ісуса Бог прийшов, наблизився до людини й дарував їй життя вічне. Тепер людина намагається знайти, зустріти в житті того Бога, Який жертвує за неї своє життя, дарує любов, яка дає життя вічне.

Постать Івана Христителя ставить нам запитання: ,,Яким є мій пошук Бога?” Чи шукаю Його у житті та в Церкві, стараючись особисто пізнати Ісуса через Євангеліє, молитву і Святі Тайни, з’єднатися з Ним? А тим самим перевірити своє глибоке розуміння значення Воскресіння Христового, що Бог є зі мною і Він в центрі мого життя як його основне джерело.

Відомий вчений Вольтер помирав у великих муках. Друзі йому говорили: «Тримайся, учителю, ти ж завжди говорив нам триматись під час смерті». На це відповів Вольтер: «Мені немає за що триматись». Потопаючий, як відомо, тримається навіть за соломинку, щоб не втопитись. Коли ж помирає людина, яка не вірить у Бога, то такої соломини не має, бо не має ні віри, ні надії, не має зв’язку з Богом і тому не має за що триматись і на що опертись.

Традиція святкування Воскресіння Христового у багатьох людей зводиться до Сповіді й Причастя в часі Великого посту, посвятити паску та інші страви, прийти до церкви на Великодню Літургію. Така віра християн означає, що вони не розуміють справжнього значення Пасхи Христової. Людина, яка шукає Ісуса раз чи два рази в році: на Різдво і на Пасху, своєю поведінкою показує, що насправді не знає Бога, в якого вірує, не надає Йому важливого значення, якщо дуже рідко зустрічається з Ним у молитві й Святих Тайнах. Така людина засвідчує, що її життя, насправді, залежить від світу, а не від Бога, Який для неї народився, помер і воскрес, щоб мала життя вічне.

В особі Христа Бог показує правду про Себе – Свою батьківську любов та опіку. Коли часто зустрічаємося, єднаємося з Ісусом у молитві й Святих Тайнах, тоді маємо щасливе життя з Богом. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист