В той час принесли батьки дитя Ісуса в Єрусалим поставити перед Господом.

Лк 2,22-40

Ця неділя поєднала в собі дві євангельські події: свято Стрітення Господнього та навернення Закхея. Ці дві події різні: початок земного життя Ісуса та період Його місійної діяльності, але їх об’єднує довіра Богові.

Першим прикладом довіри є особи нинішнього свята: Марія, Йосиф, Симеон та пророчиця Анна. У євреїв існувала давня релігійна традиція, що кожного первородного хлопця батьки приносили до храму й посвячували на служіння Господу. Батьки Ісуса Йосиф і Марія були побожні та законослухняні. У храмі Марія отримує ритуальне очищення після народження дитини, а Ісуса приносить посвятити Богові як первородного сина. Батьки Ісуса вірно виконують закон Мойсея і цим проявляють довіру небесному Отцеві. Тож першим проявом довіри є виконання Господнього закону, коли йдемо в житті дорогою Божих заповідей, виконанням волі Отця, а не власних бажань чи голосу світу. Віруюча людина керується в житті світлом Божої, а не людської правди.

У святі Стрітення Господнього згадуємо, як Ісуса Христа приносять до храму, де Він у малому віці зустрічається із Симеоном і пророчицею Анною. Це ще два приклади довіри Богу.

Симеон був чоловік праведний і побожний та гаряче очікував Спасителя. Йому було відкрито, що не побачить смерті, поки не зустріне очікуваного Месію - Христа Господа. За переданням Симеон чекав на цю зустріч 300 років. Тому для нас важливо навчитися чекати. Довіра потребує часу. У сучасному світі все швидко розвивається. Ми хочемо досягнути всього швидко й одразу, а коли щось не вдається, опускаємо руки, панікуємо. Тому берімо приклад із Симеона, який очікував Христа. Довіряти Богові - означає готовність прийняти Божу волю, терпеливо очікувати відповіді на свою молитву. Бачимо: хто чуває, щоб зустрітися зі Спасителем, той завжди знайде Його.

Про Анну сказано, що вона перебувала при храмі вдень і вночі, служила Богові постом і молитвою. Ця пророчиця дбала не лише про видиму чистоту Божого храму, а й про чистоту духовного храму – своєї душі. Вона постом і молитвою зміцнювала свій дух та волю для жертовного служіння Господу. Довіряти Богові, не означає перекласти всю відповідальність за життя на Нього. Довіра потребує міцного духа прийняти Божу волю. Піст і молитва зміцнюють нашу волю та дають силу виконати волю Отця, відважно йти за Христом і подолати всі труднощі, перешкоди на дорозі до зустрічі та з’єднання з Ісусом.

Ще одним прикладом довіри є Закхей. Будучи митником, він мав великий достаток, але це не принесло йому глибокого душевного спокою. Чуючи про діяльність Ісуса, Закхей бажав особисто побачити Його, зустрітися з Ним. Коли настала така нагода, Христос Сам запропонував зайти до нього на гостину. Через зустріч з Ісусом Закхей пізнав великий дар Божої любові й щиро покаявся за свої грішні вчинки. Митар Закхей прийняв Христа не тільки до свого дому, а також у своє життя як основу щастя, довірив себе Богові. І Спаситель потвердив це словами: ,,Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама” (Лк 19,9).

Отож, довіряти Богові – це будувати життя на надійній основі Божої правди та закону, виконання Господньої волі. Побудова життя та щастя з Ісусом потребує міцної єдності, зв’язку віри й любові, тісної співпраці з Ним. Цей зв'язок довіри Христові, особистої зміни й навернення потребує часу й молитви, покори і терпеливості. Бо добро здобуваємо не власними силами чи заслугами, а Ісус змінює нас Своєю любов’ю і наповняє добром: ,,Хто перебуває в мені а я в ньому, той багато плоду приносить”. Вірність Божій правді, терпеливість, піст і молитва, покаяння приносять головний прояв довіри – наповнити життя присутністю Ісуса і в Ньому знайти справжнє щастя.

Свято Стрітення навчає нас довіряти Богові. За прикладом Йосифа та Марії будьмо вірні Христовій науці, терпеливо очікуймо Божої допомоги як Симеон, за прикладом Анни зміцнюймо свого духа постом і молитвою. Тоді зустрінемо в житті Ісуса, Його поміч та опіку, Він оправдає нашу довіру, поблагословить, щедро наповнить нас Своїми дарами. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист