Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет.

Мт 2,12-24

Вшанування Марії і Йосифа у другий день різдвяних свят вказує на родинний дух Різдва Христового. Ісус народився у людському тілі, щоб наблизити людину до Бога, повернути до спільноти з Отцем – того стану, в якому вона перебувала після створення.

Правдиве духовне життя – це будувати спільноту любові з Богом. Життя Марії та Йосифа показує дорогу до цієї спільноти. Бачимо, що вона не завжди проста й легка, часто на ній зустрічаємо багато труднощів. Але хто йде нею разом з Ісусом, то має силу їх подолати.

Божа родина – це приклад духовного Різдва Ісуса, духовного життя як спільноти з Богом. Коли народжується дитина, в родині появляється нова людина. Ми правдиво святкуємо народження Христа, коли Він духовно народжується, стає присутнім у нашому серці, яке наповнене Божою правдою і любов’ю, як казав Сам Ісус: ,,Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому” (Йо 6,56), ,,Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло” (Йо 14,23). А потім Христос стає присутнім у нашому житті через вчинки віри та любові, виконання Божих заповідей. Любов серця перетворюється у любов учинків. Тож правдиве Різдво - це коли Ісус є в нас і разом з нами.

Божий Син прийшов на землю, щоб відновити зруйнований гріхом зв'язок людини з Богом, повернути до спільноти з небесним Отцем. Бог наблизився до людини, щоб людина наблизилася до Бога, знову була разом із Ним.

Божа Родина є також прикладом християнської сім’ї, правдивої Божої спільноти. Головою Святої Родини був Йосиф. У Євангелії не записано жодного слова, сказаного Йосифом. Але це не означає, що він постійно мовчав. Йосиф говорив не тільки словами, а й вчинками. Хоч святий Йосиф був головою сім’ї, він не використовував свою владу, аби панувати над іншими, але самовіддано й жертовно служив усім. Він шанував Ісуса та Марію, опікувався ними, дбав про достаток і захищав від небезпек: через переслідування Ірода втікав із сім’єю до Єгипту. Потім безпечно повернувся до Назарету. Таким чином виконував усе, що Бог говорив йому. Був досконалим знаряддям у руках небесного Отця. Тому святий Йосиф був правдивим головою своєї сім’ї, бо думав не про себе, а дбав найперше про добро ближніх. Йосиф і Марія шанували й поважали одне одного. Так само віруюча людина поважає Бога, як свій великий скарб.

Одного разу багатий чоловік прийшов до місіонера й заявив, що хоче стати християнином. Той запитав його, яка проповідь переконала його. Чоловік відповів: ,,Я твою проповідь бачив, а не чув. Один із моїх сусідів був раніше гірким п’яницею, жахом для всіх, хто його знав. А тепер ця людина, через віру в Христа, не тільки перестала пити, а зробилася тихішою від усіх сусідів. Ось я й хочу прийняти таку віру, яка чинить великі дива”.

Святкуючи народження Ісуса Христа, ми називаємо Йосифа, Марію та Ісуса Святою Родиною. Свята Родина – це також приклад святості. Святість у християнському розумінні має особовий характер. Святість – це не тільки досконале виконання законів, а передусім любов до Бога і ближніх. Бо основою духовного життя є зв'язок не з законом, а з Богом, Який є любов’ю. Адже життя та всі інші дари отримуємо від Ісуса, а не від закону.

Йосиф і Марія досконало виконували увесь Божий закон. Вони робили це не для закону, а з любові до Бога. Тож виконання заповідей видимо свідчить про нашу любов до Бога та ближніх, як каже Ісус: “Той, у кого мої заповіді і хто їх береже, той мене любить” (Йо 14,21). Метою побожності є зв'язок любові з Богом, бо Бог є любов’ю. Саме зв'язок любові дарує нам життя земне й вічне, поміч і опіку.

Святість – це вміти сприймати все як прояви любові Бога. Чути в різних знаках голос Христа і йти за Ним, довіритися Йому, тобто жити вірою, бути людьми віри. А вже потім побачити присутність та дію Бога. Життя Святої Родини нагадує істину, що віра дарує любов, а любов дає Божу поміч, опіку та спокій. Бути святим – це приділити увагу іншій людині та її потребам, дарувати їй любов.

Отож побожність Йосифа та Марії запевняли їм присутність Бога з ними. Вони мали достаток земний: житло, їжу, і духовний – спокій у серці. Тому завжди були щасливими і дають нам приклад справжнього щастя з Богом. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист