З Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш.* Він ... дарував нам життя вічне.

Лк 10,38-42, 11,27-28

Коли уважно придивитися до всіх свят Богородиці, то побачимо, що кожна з цих подій пов’язана з життям. Непорочне Зачаття Богородиці – це початок її перебування на землі. Через зачаття Марії в лоні матері, Бог подарував її батькам у старості дитину – особливий знак Своєї любові, яким ожив у їхніх серцях, сенс віри та життя.

Коли настав день народження Діви Марії – це був знак для світу, що невдовзі через неї прийде у світ Божий Син, аби спасти людей із неволі гріха та подарувати їм радість вічного життя. У день введення Марії до храму батьки показали, що бажають їй найбільшого добра – святості душі та життя з Богом.

Подія Благовіщення стала початком присутності Божого Сина у цьому світі, який силою Святого Духа зачався у лоні Діви Марії.

Через дев’ять місяців у Вифлеємі Ісус народився, став присутній між нами, як людина. А коли дванадцятилітній Христос залишився у храмі, батьки три дні шукали Його, переживали за Його життя.

Земний шлях Богородиці завершився славним Успінням. Божа Мати у спокої і радості переставилася із землі до вічності, перейшла із дочасного життя до вічного У молитвах празника Успіння Церква часто називає Марію Матір’ю життя і просить Її, аби допомогла нам спастися, осягнути життя вічне разом з Нею у Царстві Її Сина Ісуса: „бо ти, Богородице, перейшла до життя, бувши Матір’ю Життя і молитвами своїми визволяєш від смерти душі наші”.

Після вигнання Адама і Єви з раю, перебування людини на землі стало постійною боротьбою найперше за життя. За останні два століття відбувся великий розвиток науки і техніки. Це полегшило працю та покращило умови життя людини. Хоч стрімко зростає його матеріальний рівень, однак сама людина і її погляд на життя не змінилися в кращий бік, а навпаки – погіршилися. Не зросла повага та цінність самого людського життя. Ставлення до життя, як найбільшого дару на землі, стає щораз більш негативне. Життя саме в собі перестає бути для людей найбільшою цінністю, йому загрожує щораз більше небезпек. Про це свідчить спосіб життя людей. Прикладом є постійні війни у світі, які позбавляють життя тисячі невинних людей, велика кількість абортів, покинення матерями новонароджених немовлят, сурогатне материнство, евтаназія.

Попри вигідні умови життя, люди розчаровуються самим життям. Проявом цього є різні види залежності: ігроманія, наркотики, алкоголізм, жебрацький спосіб життя(бомжі), самогубства, вбивства.

Багато людей незадоволені самим життям: не хочуть працювати, бо не бачать сенсу в тому, шукають заспокоєння у наркотиках, алкоголі, іграх. Часто чуємо в новинах, що хтось намагався покінчити з собою, перерізати собі вени, викинутися з вікна. Дехто відчуває себе неважливим, не потрібним у цьому світі. Тільки Бог є Тим, для кого немає неважливих людей, всі важливі і потрібні для Нього, Він усіх приймає і любить однаково: вірною і безкорисливою любов’ю.

За інформацією свідків, 13 вересня у Львові на вул. Виговського - Любінська: дівчинка зайшла в церкву і хотіла порізати собі вени. На щастя, люди і поліція, яка вже на той момент прибула на виклик, не дали можливості їй це зробити, дівчинка жива і вже під наглядом медиків.

Під час земного життя люди мало пізнають правду, любов, роблять недостатньо добра – не дбають про мету і сенс життя. Тому вони не живуть, а існують. Перебування людини на землі може мати два способи – існування та життя. Існування – це дбання про матеріальні добра, потреби та вигоду тіла, людина думає переважно про себе.

Сучасна людина працює не для того, щоб гідно жити, а живе заради короткочасної приємності та вигоди свого тіла. Життя має для неї вартість настільки, наскільки заспокоює її самолюбні бажання.

Справжнє життя, у повному значенні цього слова, будується на зв’язках з іншою людиною. Тому джерелом життя є особа Бога, а не світ. Потім життя творять, розвивають стосунки людини з Богом та ближніми. Народна мудрість пояснює життя словами: „Важливо не те, що ти маєш, а ким ти є”. Коли одні борються за здоров’я і життя, інші не хочуть жити, не бачать сенсу життя, бо не знаходять там Бога.

Досвід показує, що самі матеріальні речі не приносять людині повного спокою. Чому ж тоді багаті чи славні люди чинять вбивства, самогубства, вживають наркотики? Для щастя замало багатства.

Добро приходить до нас від Бога та через людей. Почуття власної гідності найкраще оживляє зустріч з іншою людиною, як рівним мені створінням. Тільки людина може зрозуміти людину, обдарувати любов’ю, повагою, пошаною, підтримати, виразити співчуття, дарувати радість, спокій душі. Від речей ми ніколи не почуємо слова дякую, люблю, прощаю, а лише від особи.

У святі Різдва Богородиці підкреслюється важлива правда віри, що Бог є джерелом і метою життя людини. Хто шукає у житті Христа, як Марія, той знаходить правдиву любов, а в ній відкриє для себе вартість і сенс життя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Миколи Бичка, ЗНІ з Нюарку (США)