Повів їх окремо на високу гору.

Мт 17,1-9

Коли Ісус хотів розповісти апостолам якусь важливу науку, Він вибирав для цього відповідне місце. Читаючи розповідь про преображення Ісуса Христа на Таворі, бачимо, що ця подія відбулася на високій горі. Гора в Старому Завіті була символом об’явлення Бога, Його близькості до людей.

Преображення Ісуса на Таворі сталося при кінці Його земного життя – перед страстями й смертю. Показавши трьом апостолам усю красу Свого Божества, цим Господь старався зміцнити віру учнів, щоб коли побачать Його смерть, вірили, що Він воскресне з мертвих. Аби не сумнівалися у правдивості Божої правди. Під час преображення Ісуса на Таворі, пролунав також голос Отця, Який промовив до учнів: ,,Це – мій улюблений Син, якого я вподобав: його слухайте”. Цими словами Отець засвідчив, що любить їх так само, Як Свого Сина, а поведінка Божого Сина є прикладом любові Бога до людей. Це був ще один крок зміцнення віри апостолів. Небесний Отець старався зміцнити довіру учнів до Ісуса, яка дасть їм силу пережити смерть свого Учителя й відважно проповідувати людям його науку.

Читаючи Євангеліє, бачимо, що Христос часто проводив час на самоті, на молитві з Отцем, особливо тоді, коли потрібно було приймати якісь важливі рішення або розпочинати новий етап служіння. Ісус також не втікав від проблем, але труднощі волів переживати у спілкуванні з Богом. У розмові з Отцем Спаситель черпав для Себе силу свідчити Його любов до людей. Тиша і самотність, наповнені Богом, можуть давати відповіді, які складно знайти в людей, через звичайні людські роздумування та власні пошуки рішень. Довіра Христові дає відповідь на усі питання й вирішення проблем. Молитва й роздуми над Божою правдою в тиші, на самоті дають силу будувати міцні стосунки з Богом і ближніми, наповняти життя правдою та любов’ю.

Тож у духовному житті важливо мати силу залишити щоденні справи й знайти час на молитву, роздуми над Божим Словом, щоб переживати свою побожність, віру як живу зустріч із Богом, зв'язок любові з Ним. Тиша й самотність допомагають почути Божий голос, який відкриває нам розуміння правди, глибше пізнати любов і всемогутність Господа. Адже Бог промовляє в тиші, коли думаємо лише про Нього, а не про себе, всю увагу звертаємо на Бога. Подібно як учень, який хоче отримати глибокі знання, уважно слухає вчителя. Тоді після кожної щирої молитви, зустрічі з Ісусом ми станемо сильніші у вірі та надії на Бога, отримаємо глибше розуміння Божої правди як орієнтиру в житті та більший душевний спокій. Зросте в нас відчуття, що Христос завжди з нами й провадить у житті.

Для повноцінного життя кожній людині потрібен певний баланс людських і духовних потреб, який визначає справжні пріоритети для нас: Бог, вічність, духовність, правда й любов. Життя Ісуса було наповнене служінням людям, але силу для цього Він черпав із перебування на самоті з Отцем і в молитві до Нього. Вчитуючись у Євангеліє, ми вчимося знаходити в молитві й усамітненні силу для служіння, праці й боротьби, поєднувати одне з другим, щоб ніколи не повернутися спиною до потреб наших ближніх, здобути щастя земне та вічне. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист