Обличчя його сяяло, наче сонце, а одежа стала білою, наче світло.

Мт 17,1-9

Преображення Господнє на Таворі можна назвати одним із духовних ключів до Божого щастя для людини. Це щастя полягає не в тому, аби щось мати, отримати якісь дари, а бути разом з Ісусом, у тісному зв’язку любові з Ним. Це, як каже апостол Павло, стати храмом Божим – місцем зустрічі з Христом, де перебуває Дух Божий. (Див. 1Кр 3,16). Таким чином здійснюємо мету нашого життя: входимо в Божу присутність і приймаємо Бога до себе. Якщо ми перебуваємо в Ісусі, Він перебуває в нас. Апостол Іван описав це словами: „Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому” (1Йо 4,16). Істотою щастя є саме такий глибокий зв'язок любові людини з Господом.

Той, хто любить, не має іншого бажання, як перебувати в присутності любленої особи. І не лише в її присутності, але й перебувати в ній: я – в тобі, а ти – в мені. Тобто здійснити те, про що Ісус молився на Тайній Вечері: „Щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані… І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я - в них, і ти - в мені” (Йо 17,21-23).

Ісус, преобразившись на горі, показав чи відкрив апостолам усю свою красу. Світло надзвичайної краси Христа було також світлом Його великої любові до нас. Це стало джерелом радості й щастя для апостола Петра, а також Якова та Івана. Через відкритість серця Петро відчув і швидко відреагував на цю любов Ісуса словами: „Господи, добре нам тут бути”.

Зовнішня краса Христа, яку Він об’явив апостолам на Таворі, стала для них запрошенням до пізнання краси Його любові. А для цього потрібна особиста зустріч з Господом. Бо Боже щастя – це зустріч з Христом у душі в атмосфері любові, відкритості сердець.

Пошук щастя з Ісусом та в Ісусі відбувається з допомогою трьох основних середників духовного життя: Слово Боже, молитва і Святі Тайни. Як вони можуть допомогти нам створити щасливу атмосферу Божої любові в нашій душі?

Коли слухаємо Слово Боже на Службі Божій чи під час особистого читання Святого Письма, важливо пам’ятати, що це не просто побожна інформація. Словами Євангелія Господь промовляє до нашого серця, посилає до нього промінь любові. Коли слухаємо слова Ісуса з вірою і приймаємо з любов’ю, тоді виникає діалог любові двох сердець – Божого та людського.

Так само молитва – це розмова, діалог любові людини з Богом. Під час молитви важливо думати не тільки про те, щоб Господь почув мене, а намагатися також почути голос, відповідь Христа.

Він дає її у вигляді важливої думки чи позитивного почуття. Тому на молитві необхідно звертати увагу на те, що ми перебуваємо у Божій присутності в нашій душі, в храмі, зустрічаємося, розмовляємо з Богом. Таким чином входимо в атмосферу любові та щастя.

Святі Тайни – це найтісніший зв'язок людини з Богом. Коли Слово Боже і молитва зближають нас до Господа, то Святі Тайни, особливо Євхаристія, єднають нас із Ним. Приймаючи Святе Причастя, живий Ісус стає присутнім у нашій душі, частиною нас самих. Таким чином джерело щастя створюється в середині нас, у нашому серці, а не назовні, поза нами.

Преображення Христа на Таворі – це переміна, зміна вигляду. Шукаючи щастя, бажаємо переміни себе та свого життя, тобто любові, наповнити життя любов’ю та змістом. І хочемо, щоб це відбулося скоро. Ця переміна, відчуття щастя залежить від того, як швидко відповідаємо на слова Ісуса як знаки любові. Як відповідаємо на Божі знаки любові, щастя, так Ісус швидко і глибоко змінить нас та життя.

Дорога до Божого щастя – тісної єдності з Ісусом не завжди легка. Треба щоденно докладати зусиль, аби утриматися в Його присутності. Нас постійно спокушає зовнішнє, те, що є поверховим, легкість і швидкість успіху. І треба безперестанно докладати зусиль, щоб повернутися до внутрішнього храму нашої душі, до місця, де перебуває Бог і чекає на нас.

Іноді цей досвід дається нам як благодать, аби ми зрозуміли, що особливого Бог бажає дати нам. А деколи потрібна наполеглива духовна праця, боротьба за присутність Ісуса в душі та житті.

Ісус преобразився на горі, а не на землі. Щоб вийти на гору, потрібно прикласти зусилля. Гора і вихід на неї символізують особливість Божого щастя та дороги до нього. Потрібно присвятити чимало часу для роздумів над словами Євангелія, на молитву, пережити не одну Сповідь та Причастя, щоб очистити простір своєї душі від світу та вчинити храмом – місцем зустрічі та перебування Бога, Його любові.

Хто щиро любить Бога, той ніколи не втомиться у пошуках Ісуса і Його любові, зробити місце для Нього, а тим самим для щастя у своєму житті. Хай у цьому допомагають нам перевірені життям слова святого Августина: „Неспокійне людське серце, доки не спочине у тобі Боже”. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист