І коли Він молився, преобразився перед ними. 

Мт 17,1-9

Останні три десятиліття Україна перебуває в атмосфері перемін: проголошення незалежності, реформи політичні, економічні, суспільні. Але конкретних плодів мало. Стан у державі не зазнав особливих змін і рівень життя людей не покращився. Перебуваючи щодня у лавині інформації про різні реформи в нашій державі, на поміч приходить нам свято Преображення Господнього. Властиво вся діяльність Ісуса була працею над переміною людей, апостолів, відкритістю їхніх сердець для Бога. Особливим моментом у цій праці було чудесне преображення Христа на горі перед трьома апостолами: Петром, Яковом та Іваном. 

Для здійснення цього чуда, як важливого кроку у вихованні апостолів для їхньої місійної діяльності, Спаситель вибирає гору Тавор. Гора у Старому Завіті була символом об’явлення Бога, зустрічі з Господом та Його вищості понад усім земним. Аби людина могла зустрітися з Богом у житті, має підноситися духом вгору, духовно зростати у чеснотах і пізнанні Господа. Коли Бог хоче промовляти до людей і їм уділятися, давати свої дари, не робить того серед гамору світових занять і вуличної гульні, бо там неможливо почути Його голос, але веде їх на самоту й молитовне зосередження, до звільнення від гріхів і пристрастей тіла. 

Всі ми вже багато років живемо в очікування справжніх перемін в Україні не на слові, а на ділі. Свято Преображення дає нам відповідь на це питання. Зміна життя потребує переміни самої людини, а зміна людини починається із переміни серця. Правдиво змінити думки і почуття людини може тільки Бог. Він знає і вміє увійти у таємні закутки людської душі і промовити до її серця, відкрити його на Своє слово. Промовляючи до серця людини, Господь зроджує у ньому почуття впевненості та відповідальності. Тому людина не боїться довіритися Христові, прислухається до Його слів і старається бути вірною Йому, бо це приносить їй добро і запевняє успіхи ужитті. 

Кілька років тому в одній сім’ї Тернополя раптово помер чоловік у досить молодому віці, близько сорока років. Ця сумна подія стала великим випробуванням для всіх членів родини. Прибита важким горем дружина, аби віднайти себе у важкій ситуації, почала після похорону приходити до церкви на молитву. За короткий час відчула, що до неї повертається душевний спокій та сила, рівновага духа. Вона почала частіше приходити на Службу Божу, до Сповіді та Причастя. Перед смертю чоловіка мало практикувала духовне життя. Ця сумна подія змінила їхнє життя, наблизила до Бога. Дружина стала ревною християнкою і активною парафіянкою. 

Христос преобразився перед учнями, показав їм на короткий час свою славу під час молитви. Так і людина, коли молиться, входить у божественну атмосферу. Тоді її душа підноситься понад свою тілесну природу, просвічується Божими істинами, сяє чеснотами, а всі вчинки очищуються і вибілюються добрим наміром. Ця внутрішня переміна людини відбувається переважно під час молитви. Молитва – це зустріч, розмова з Богом, а не бездушне проказування молитовних формул; це оглядання Бога, спілкування, а також слухання голосу Божого. У молитві Ісус не тільки слухає нас, але й промовляє до душі людини. Господь своїм словом дотикає її розуму, серця, змінює їх, наповняючи Божою правдою. Тоді вже не людська, а Божа правда керує людиною: її думками, словами, вчинками. Нею керує дух правди, справедливості, любові, милосердя, прощення, а не самолюбства. 

Щоб піднятися на високу гору, потрібно прикласти достатньо фізичних зусиль. Коли хочемо змінити себе та своє життя треба прикласти зусилля до молитви та добрих вчинків, аби Божа ласка могла діяти через них, наповняти нас Божим добром та утверджувати в ньому. Тоді відчуємо в собі силу перемагати зло, зносити терпіння та зростати в любові. В такий спосіб Ісус буде змінювати наше життя, наповняти його світлом правди і любові. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист