Це – мій улюблений Син, якого я вподобав: його слухайте.

Мт 17,1-9

Славне преображення Ісуса Христа відбулося незадовго перед Його хресною смертю. Ісус преобразився на горі перед трьома апостолами, щоб красою своєї слави преобразити їх внутрішньо, тобто допомогти їм зрозуміти значення і мету своєї діяльності, вчинити готовими і здатними проповідувати Христа і його науку, що Ісус є Божим Сином, Спасителем людей. А метою преображення було додати їм впевненості щодо особи Христа як Месії та в правдивості Його науки, щоб їхня майбутня місійна діяльність була успішна.

Кожної Літургії ми читаємо, вивчаємо науку Ісуса, щоб вона змінювала на добре нас та наше життя. Та нажаль нас преображає більше світ, ніж слова Христа. Як швидко реагуємо на новинки техніки, моди, культури, а залишаємося холодні до науки Церкви. З якою довірою слухаємо голос реклами про успішність народних цілителів, екстрасенсів, ворожок. Якою твердою чинить світ нашу віру в забобони, успішність гороскопів, бо не довіряємо Богові. Дуже легко дозволяємо світові заспокоювати себе ідеологіями свободи – гомосексуалізму, гендерної рівності тощо. Метою цього впливу є посіяти в душі людей впевненість у собі, а не в Ісусі.

Реформи, перебудови, які відбуваються в нашій державі – це час преображення суспільства. Щоб змінилася матеріальна сторона життя, нам потрібно преобразитися духом. Ісус преобразився на горі, аби показати нам, що високий рівень життя потребує високого духовно-морального рівня людей, вищих моральних критеріїв: це особиста і спільна відповідальність, правда і чесність, здоров’я і добро людини понад гроші та матеріальні речі. Преображення життя починається з таких речей, як чистота вулиць – не розкидати сміття, дотримання правил дорожнього руху, оплата всіма проїзду в транспорті, культура спілкування. Бо дехто має гроші на сигарети, косметику, а не має кілька гривень на дорогу. Як легко забуваємо тут про любов ближніх, що водій автобуса, машиніст поїзда служать нам, перевозячи з одного місця в інше. Вони має право отримати за це належну нагороду, я каже Святе Письмо: „Робітник вартий своєї нагороди” (1Тм. 5,18). А катехизм навчає нас: чи не затримував ти заробітної плати. Це є один із гріхів, які кличуть про помсту до неба. Хто не платить за проїзд у транспорті, позбавляє робітника законної заробітної плати і засобів до життя. Тим самим чинить потрійний гріх – неправди, крадежі і самолюбства, бо думає про себе.

Нещодавно був свідком події, коли одна особа перебігала з собакою швидкісну вулицю під час руху транспорту, бо в тому місці з’єднувався з дорогою її провулок. А двадцять метрів вище є пішохідний перехід зі світлофором, де можна безпечно перейти вулицю. Такою легковажною поведінкою ми наражаємо на небезпеку життя своє і інших людей. Якщо у нас немає відповідальності у малих речах, то як буде відповідальність у справах держави (пор. Лк 16,10).

Щоб змінилося життя, має відбутися спочатку преображення в душі, у свідомості, розуміння суті життя – творити добро і дарувати любов, служити ближнім, та його мети – залишити добро на землі, а в нагороду отримати духовне добро – любов Ісуса, щасливу вічність для своєї душі.

Це преображення духа, почуття відповідальності потрібно виховувати у людині з дитинства. Для успіху всі старання треба поєднувати з вірою в Бога. У кожної людини має бути розуміння кінцевої відповідальності перед Богом. Кожне добро буде нагороджене вповні у вічності. А якщо за зло немає відповідальності на землі, кожен буде відповідати за свої вчинки перед Господом Богом у вічності.

Освячення плодів сьогодні нагадує нам, що всяке добро походить від Бога і є проявом Його любові, а також має бути виявом нашої вдячності Богові за турботу про нас. Хай це не буде пустий звичай, а нагода зростати у довірі до Христа, навчитися слухати Його. Бо за словами Ісуса, щасливими є лише ті, котрі слухають Слово Боже і виконують його. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист