Як сповнилось вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус - ім'я.

Лк 2,20-21;40-52.

Кожна подія в житті Ісуса після народження – це черговий крок Його зближення до людини. Цим Божий Син уподібнюється до нас у всьому: обставини народження, отримання імені, посвячення себе Отцеві сорокового дня, послух батькам і фізична праця теслі до 30 року життя, хрещення, убоге життя, терпіння від людей тощо.

Ісус Христос не мав потреби і обов’язку обрізання, жертвувати себе в храмі та дотримання інших звичаїв, але Він зберігає вірність релігійним традиціям і законові Старого Завіту, який встановив, щоб зродити в серцях людей віру і довіру до себе, що Він є правдивим Месією. Довіра людей до Ісуса стане основою створення Ним нового зв’язку людини з Богом – віри та любові через Ісуса Христа. Апостол Павло часто наголошував на цьому у своїх листах до перших християнських спільнот: „Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми - чоловік Христос Ісус” (1Тм 2,5), „Власне тому Він і є посередник нового завіту, щоб - після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту - вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства” (Євр 9,15), „Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу” (Рм 5,1-3), „Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі” (Еф 2,17-19), „щоб об'явилася тепер началам і властям небесним через Церкву безконечна мудрість Божа, згідно з відвічним рішенням, що його Бог ухвалив у Христі Ісусі, Господі нашім, в якому маємо сміливість і повний надії доступ через віру в Нього” (Еф 3,10-12).

Спаситель сам та через апостолів допомагає нам зрозуміти таємницю спасіння, що тепер воно залежить не від наших побожних вчинків, жертв, а від зв’язку віри і любові з Христом. Господь своєю наукою не скасував закону заповідей Божих, як сказав: „Я не прийшов усунути закон чи пророків, а доповнити їх”, але надав їм новий зміст і мету – шукати й пізнавати Бога, мати відкрите серце для Його любові. Його слова спрямовують всю нашу увагу на Бога через повну надію і довіру Йому. То Ісус освячує і спасає нас, а не самі наші вчинки: „Без мене ж ви нічого не можете чинити” (Йо 15,5). Виконання нами Божого закону має бути знаком нашої вірності Христові – згоди в усьому з Божою волею, як запорука спасіння згідно зі словами Ісуса: „Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя” (Йо 8,12), „Хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, має життя вічне” (Йо 5,24).

Через обрізання і найменування Ісус вчать нас послуху Богові. А це означає вміти почути голос любові Бога до нас і дозволити Йому провадити себе надійною та безпечною дорогою до спасіння. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист