Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним. 

Мт 10,32-33.37-38;19,27-30

У східній Церкві існує давня традиція, що після великих свят у наступний день чи неділю, вшановують осіб, які були тісно пов’язані з даною подією. Перша неділя після Зіслання Святого Духа встановлена на честь всіх святих. Їхнє життя – це практичний приклад діяльності Святого Духа. 

Вшановуючи всіх святих, ми вшановуємо їхню святість як особливий плід діянь Святого Духа. Саме з Його допомогою святі змогли осягнути цей високий духовний рівень, зберегти віру і любов до Бога, перемогти гріхи і спокуси. Їхня святість не стала власною заслугою, а це плід їх довіри Богу і силі його ласки, довіри світлу, натхненням Святого Духа. Бо святі - це не безгрішні люди, а ті, котрі дозволили ласці Божій і світлу Святого Духа діяти вповні у своєму житті. І саме Божа ласка виховала в них ці особливі плоди святості: тверду віру, непохитну надію і гарячу любов до Бога. 

Ісус Христос, здійснивши наше відкуплення хресною смертю, дав апостолам завдання поширювати його плоди по всьому світі – віру в єдиного Бога й прощення гріхів. Виконання ними цього завдання відбувалося часто в нелегких умовах: переслідування, катування, в’язниці. Однак завдяки силі Святого Духа вони перейшли через ці всі обставини, гідно виконали своє завдання й осягнули спасіння. У свій час апостоли відійшли до вічності і їх більше немає у світі.

Проповідувати науку Христа й навертати людей до Бога стало завданням їхніх наступників – нас християн. 

У своєму житті ми неминуче свідчимо або не свідчимо про Бога. Бо коли дбаємо про належний рівень духовного життя, то показуємо правдивість своєї любові до Бога. Коли легковажимо Божими заповідями, то віддаляємося від Господа. Хоч дуже часто люди живуть в ілюзії, що можемо дотримуватися нейтрального стану: якщо не маю смертельних гріхів (вбивства, крадежі, зради), то живу в мирі з Богом. А при тому рідко моляться, користають зі Святих Тайн. Але це не є так. Ми завжди робимо крок або в бік Бога, або від Бога. Неможливо одночасно любити й не любити Бога. Або ми любимо Його, або ні. 

Нинішнє Євангеліє вказує на те, що наше свідчення про віру і любов до Христа відбувається у різних обставинах. Ми часто тішимо себе думками, що ті чи інші позитивні обставини наблизять нас до Господа, або нарікаємо, що деякі негативні ситуації віддаляють нас від Нього. Насправді будь-які обставини можуть як наблизити нас до Бога, так і віддалити від Нього. Обставини самі по собі не роблять нас ні святими, ні грішними. Все цілковито залежить від нашої поведінки, як сприймаємо ситуації: з покорою чи недовірою Ісусові. Часто терпіння спонукають нас до молитви, а добре здоров’я і достаток ослаблюють наше бажання постійно молитися. 

Сьогодні святкуємо пам’ять всіх святих – тобто тих, які зуміли всі обставини свого життя використати так, щоб жити досконало, свято. Вони не мали кращих чи гірших умов від нас, а такі, які дав їм Бог. По-людськи, можливо, вони інколи були легшими від наших, але здебільшого набагато важчими, ніж буває у нашому житті. Усе це посилав їм Господь, щоб саме в цих обставинах вони зростали у святості. Святі у всьому годилися з Божою волею і терпіли з любові до Ісуса Христа. Тому здобули святість і впевнено осягнули щасливу вічність. Так само Ісус діє і в нашому житті. Христос посилає нам кожну людину, подію, дає нам батьків, родину, працю, щоб саме там, у тих конкретних обставинах нашого життя, ми визнавали нашу віру в Нього й свідчили свою любов. Тому апостол Павло у листі до римлян написав: „Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за його постановою, усе співдіє на добро” (Рм 8,28). 

Після однієї корабельної катастрофи урятувався тільки один моряк, якого викинуло морськими хвилями на безлюдний острів. Тут він збудував собі хатину і жив, харчуючись ягодами та плодами з дерев. Великою підтримкою для нього були сірники, але вони невдовзі закінчилися. Це поставило моряка в скрутне становище, бо він мусів постійно підтримувати вогонь. Йому це важко давалося, бо він тепер не міг спокійно спати, доводилося пильнувати, щоб вогонь не погас. Аж ось однієї ночі сталася сумна подія. Моряка розбудили сторонні звуки. Прокинувшись, він побачив, що горіла його хатина, яка була для нього надійною схованкою в тих диких околицях. Моряк був у розпачі і вважав себе найнещаснішим на світі, але незабаром зрозумів, що це було благословенням для нього. Справа в тому, що в цей час поблизу острова пропливав корабель і капітан, побачивши вогонь, послав розвідників, щоб ті довідалися, що ж там відбувається. Таким чином для бідного моряка прийшла допомога і він щасливо повернувся додому. Часто і ми не знаємо, чому в нашому житті трапляються різні нещастя або випробування. Проте, всі вони мають ціль і служать нам на добро, якщо ми щиро любимо Бога.

Різні життєві ситуації ми зможемо розпізнати і прийняти як знак і дію Бога, подібно як апостоли чи святі, коли будемо дбати про високий рівень духовного життя, наповняти й зміцнювати себе дарами Святого Духа. І тоді Христос ніколи не відмовить нам свого благословення, але щедро обдарує нас світлом віри, терпеливістю і пошле нам мудрість Святого Духа. У цьому допоможе нам молитва Царю небесний, коли з глибоким розумінням і вірою будемо промовляти кожне її слово. Так відчуємо правдивість слів Євангелія, що „для Бога немає нічого неможливого” і все в житті має сенс, бо провадить нас до Ісуса Христа. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Михайла Іваняка, ЗНІ з Нюарку (США)