Господь мій і Бог мій.

Йо 20,19-31

Євангельські події неділь після Пасхи мають одну головну мету: утвердити нашу віру, що Ісус є Божим Сином та Богом, Який має владу над життям і смертю. Тільки Він чинить людину щасливою. Першим прикладом цього є апостол Тома. Він три роки перебував разом з Ісусом, бачив різні Його чуда, та коли Спаситель помер на хресті й був похований у гробі, не міг швидко повірити, що Він третього дня воскрес із мертвих. Для цього потребував особистої зустрічі з Христом.

Коли Тома побачив живого Ісуса й рани на Його тілі, то повірив у Його воскресіння та виразив свою віру в це словами: ,,Господь мій і Бог мій” (Йо 20,28). Тома назвав Ісуса своїм Господом, Який керує життям та щастям кожної людини. Якщо уважно придивитися до наших молитов, то Бога часто називаємо Господом. Усі церковні молитви завершуються зверненням до Господа та відповіддю: ,,Господи помилуй”. Це прояв довіри Богу як нашому Отцеві.  

Слово Господь означає особу, яка має надзвичайну, Божественну владу у світі, над людьми та їхнім життя. Господь – це було друге ім’я Бога. Воно об’являло образ Бога на ділі, в житті, Який не тільки створив світ, є досконалий, всемогутній, а також керує світом, підтримує його існування, порядок, присутній у ньому. А також підтримує життя людини й порядок у ньому, який служить для її добра. Ім’я Господь показує Бога, Який служить людині, дбає про її добробут.

Коли Ісуса називаємо Господом – це означає, що наше життя є передусім в руках Бога, залежить від Нього, а вже потім від наших старань. Господь – це господар життя людини, дбає про її добро й оберігає її. Бог є Господом людини, бо Він запевняє їй успіх у всьому.

Основою правди, що Ісус є нашим Господом, є розуміння віри як зв’язку з Богом. Бог є джерелом добра, допомоги й опіки для нас. Ісус змінює людину та життя Своєю любов’ю. Від міцності зв’язку з Богом залежить Його дія в нашому житті, наскільки Він стане для нас найкращим, люблячим Отцем.

Визнавати Ісуса Господом свого життя, означає довіритися Йому - дозволити служити мені в житті, віддати себе в обійми Його любові й милосердя. Засвідчити, що Його поміч і опіка найкраща.

Свідчення того, що Ісус є моїм Господом – це постійна щоденна молитва, надія завжди на Нього, особливо в труднощах. За словами святого Августина це означає поставити Ісуса в центрі свого життя: ,,Коли Бог на першому місці, все на своєму місці”. Правду про Бога як Господа людини свята Тереза виразила такою порадою Ісуса: ,,Думай про мене, а Я буду думати про твої потреби”.

Визнання Бога Господом починається з моєї особи: що все є даром любові Ісуса, усе чинити на Божу славу, а потім для власного життя. Цим ми стверджуємо, що Бог є основою людини і її життя. Одночасно робимо практичний прояв довіри Богові: ,,Бог любить мене таким, яким я є”.

Церковне передання розповідає, що апостол Тома проповідував в Індії. Цар однієї індійської народності послав знаменитого купця розшукати доброго будівничого, який збудував би йому величаву палату. Апостол Тома сказав, що він є таким будівничим. Цар дав йому багато грошей на таку ціль.

Однак апостол всі ці гроші роздав людям і почав їм проповідувати віру Христову. Довідавшись про це, цар ув'язнив апостола. Але по якомусь часі брат царя мав у хворобі видіння. Ангел показав йому прекрасну палату, яку на небі збудував для нього апостол Тома. Хворий розповів цареві своє видіння. Цар покликав до себе Тому, який навчив його головних правд віри і говорив про те, що добрі діла будують нам у потойбічному світі найчудовішу палату щасливої вічності.

Господом сучасної людини є світ, бо вона йде за його голосом науки, моди, техніки, маловірства, гордості(слави, достатку, егоїзму, ворожби). Духовне життя християн часто нагадує торг із Богом – запрошення в різних потребах: хрещення, шлюб, освячення дому, машини, проблеми, хвороби. Людина не ставить в центрі свого життя Ісуса, Божу волю та правду, лише життєві потреби.

Роздумуючи над життям святого Томи, бачимо, що удосконалення його віри було певною дорогою. Після смерті Ісуса Тома шукав особистої зустрічі з Ним, аби переконатися, що Він воскрес. Коли побачив живого Христа й рани на тілі, впевнено визнав, що Він воскрес із мертвих. Одночасно проявив довіру до Ісуса, бо назвав Його своїм Богом і Господом, Який дбає про його спасіння. Маючи віру й любов до Бога, стараймося вчинити Його своїм Господом - вчімося довіряти Йому в усьому, йти за голосом Божої правди. Тоді Ісус запевнить нам добру долю - Свою поміч, опіку й благополуччя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист