Цей чоловік не від Бога, бо не шанує суботи.

Йо 9,1–38

Чудесні оздоровлення, які зробив Ісус, є передусім знаком правдивого образу Бога, Який є любов’ю і завжди перебуває з людиною. Такими вчинками Христос зроджував у людей довіру до небесного Отця, відкритість серця, щоб Він зміг щедро наповнити їх Своїми дарами й вчинити щасливими. Чуда Ісуса були для людей знаками, закликом до навернення та спасіння. Хто дивився на них із вірою, той бачив у них дію Бога, Божу любов і доброту. Чудесні оздоровлення зроджували в серцях людей віру в Ісуса, бажання будувати життя з Ним.

В один із храмів почав часто приходити на Богослужіння старий чоловік у поношеному одязі. Парафіяни того храму одягалися завжди красиво, намагаючись, щоб їх зовнішній вигляд був нічим не гіршим від інших. Але старця, здавалося, це зовсім не турбувало. Його одяг був поношений, на штанах виднілися сліди від плям ...

Якщо спочатку на старого чоловіка дивилися просто з осудом, то з часом він став їх дратувати і вони звернулися до священика. Той пообіцяв вирішити їх проблему. Після Богослужіння отець відвів старця в сторону і сказав: ,,Ти знаєш, як люди повинні одягатися, йдучи до нашого храму?” ,,Не знаю, отче”. ,,Тоді сьогодні ввечері, коли будеш молитися, попроси Бога, щоб він тобі відкрив, як повинні бути одягнені люди, які приходять до цього храму”. ,,Добре, отче”.

Наступного дня старець прийшов до храму в тому ж одязі. Священик запитав його: ,,Ти питав Бога, як потрібно одягатися?” ,,Запитав, отче”. ,,І що сказав Господь?” ,,Він сказав, що поняття не має. Він ніколи не був у цьому храмі”.

Хто не мав у серці правдивої віри, довіри до Бога, щирої любові, той не бачив у чудах Христа дію Бога. Тому книжники, фарисеї часто осуджували оздоровлених людей та поведінку Ісуса, як пошук власної слави, дію диявола в Ньому.

Коли пригадаємо собі життя святого Франциска, то він бачив Бога не тільки у словах Святого Письма, Святих Тайнах і ближніх. Господь промовляв до Нього через земні дари, спілкувався з ним мовою природи. Франциск називав земні створіння своїми Божими братами та сестрами.

Подія оздоровлення сліпонародженого черговий раз заохочує нас до особистого пізнання Божої любові й милосердя, які становлять основу нашого щастя. Наповнити себе світлом віри та довіри Христові.

Віра робить нас причасниками життя Пресвятої Тройці та дозволяє дивитися на власну гідність очима самого Бога, тобто постійно приймати Його правду про нашу цінність в Його очах та наше справжнє призначення до життя вічного. Тому ми повинні жити не в сутінках страху й непевності, але у світлі Його любові та надії на добро.

Євангеліє цієї неділі показує Ісуса як Світло світу. Він прийшов, щоб розсіяти темряву нашого існування: зцілити наші немочі й хвороби, а також відкрити духовні очі на правду про Бога та людину. У цій правді немає місця для сумнівів, страхів чи тривог, але є тільки радість, неймовірна, зціляюча любов Ісуса, Який прийшов у цей світ, щоб обдарувати нас тим, «чого око не бачило й вухо не чуло, і що на думку людині не спало» (1Кр 2,9). Відтак велика радість полягає в тому, що ми так само, як і цей сліпонароджений чоловік, можемо у простоті серця приймати цю любов Христа, нею жити, радіти та ділитися з іншими. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист