Тож воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він відкрив мені очі.

Йо 9,1–38

В історії сліпонародженого, подібно як у самарянки, присутні дві площини – людська й духовна. Самарянка приходила до криниці набрати звичайної води. Там зустріла Христа й пізнала Його як Божого Месію. Через Ісуса вона знайшла щастя в житті, яким є любов до Бога. Молодий юнак не мав фізичного зору від народження. Але це стало для нього нагодою зустрітися з Христом і пізнати Його як Спасителя людства.

Спершу бачимо звичайну зустріч сліпого з Ісусом, Який лікує важкі хвороби. Через фізичне оздоровлення Христос несе людям також духовне світло віри та Божої любові. Дискусія фарисеїв зі сліпонародженим, вияснення причин його хвороби та оздоровлення зміцнили віру юнака, наповнили духовним світлом, допомогли йому пізнати в Ісусі Божого Месію та любов Бога.

Під час розмови сліпого з фарисеями відбулося переосмислення його життя та цінностей. З допомогою Христової любові він пізнав Бога, що існують цінності матеріальні й духовні, щастя можна знайти тільки з Богом. Тому у житті важливо шукати спершу дорогу до Бога, а потім дбати про земні речі. Тоді Бог заспокоїть всі потреби нашого земного життя.

В історії сліпонародженого Ісус об’являє важливість у житті духовного світла віри та любові. Життєвий досвід показує необхідність природного світла, що в день можна зробити більше справ, ніж уночі, життя потребує більше тепла, ніж холоду. Тож у народі кажуть, що від спеки можна сховатися, а від холоду не сховаєшся ніде. Теперішня війна в Україні особливо показують важливість електричного світла в щоденному побуті. Сучасне життя побудоване так, що дуже залежить від електроенергії. Коли бракує електричного світла, все завмирає, життя зупиняється.

Подібно правдива побожність потребує духовного світла правди та любові. Це світло проявляється у знанні та розумінні законів природи та правд віри. Якщо людина знає, а не розуміє правд віри, то не може належно виконувати їх, користати з них, бачити Бога в житті. Коли знаємо та розуміємо значення правд віри, науку Христа, тоді глибше пізнаємо любов Бога й маємо довіру до Нього, бачимо присутність Ісуса у житті, Його поміч та опіку. Краще відчуваємо сенс життя.

Життя і теперішня війна показує, що багато людей люблять темряву брехні, самолюбства, яку світ вважає світлом. А також холод гордості, непошани до життя, багатства, вигоди, замість тепла любові та служіння ближнім.

В історії сліпонародженого бачимо одну особливу деталь, що духовне світло віри, правди та любові, пізнання Бога, розуміння людської та Божої правди потрібне не тільки для нас самих. Воно відіграє також важливу роль у вихованні дітей. Це бачимо на прикладі батьків сліпого. Коли треба було потвердити причину хвороби їхнього сина, вони зі страху перед фарисеями розгубилися, не стали на захист сина. А ствердили, що не відповідають за його життя, оздоровлення зору - це його особиста справа, відреклися свого сина.

Теперішні діти, підлітки отримують багато інформації в інтернеті через сучасні телефони, комп’ютери, ігри. Іноді вони знають більше про різні речі, ніж батьки. Цим вважають себе самостійними й не завжди хочуть слухати батьків. На одне запитання мають багато відповідей.

Життя людини поділене на вікові періоди. Із настанням нового періоду, особливо підліткового, у дітей виникає щораз більше запитань щодо життя. Щоб добре підготувати дітей до самостійного життя, особистої відповідальності, батьки повинні працювати над власним вихованням. Треба старатися глибше пізнавати й розуміти обставини теперішнього життя і його проблеми, розвиток техніки, щоб дати дітям повну, а не загальну відповідь на всі питання. Вміти зрозуміло пояснити дітям засади, як правильно будувати добре життя, як вирішувати проблеми. Не тільки що робити, але як і чому, відкривати мету, добро через дотримання законів. Щоб не тільки говорити дітям про Бога, молитву та Церкву, а допомогти поєднати життя з вірою в Бога. Аби Ісус був присутнім у всіх подіях та обставинах їхнього життя, а заповіді стали його основою.

Добре виховання – це навчитися говорити з дітьми мовою любові та розуміння, а не суперечок. Така поведінка зроджує у дітей довіру до батьків, послух їм та запевнює добрі результати.

Одного ранку, коли син ще був маленьким, посварився з мамою через якусь дурницю. Ввесь шлях до школи вони мовчали. Але коли доїхали, мама все ж сказала на прощання, що любить його. А ось син сказав, що ненавидить. Як не дивно, мама не розлютилася і спокійно сказала: «Не кажи так. А якщо я потраплю в аварію і ти більше ніколи мене не побачиш? Не думаю, що ти хочеш, щоб саме ці слова були останніми з тих, що ти мені скажеш». До тепер син намагається ніколи не розлучатися з людьми в поганих стосунках. Ніколи не знаєш, коли побачиш когось останній раз.

У нинішній науці Господа йде мова про духовне світло. Тим світлом для нас є сам Ісус, приклад Його життя, а проявами світла є правда й любов. Наповнити життя Божим світлом, означає наповнити його присутністю Христа, Його правди та любові, здобувати їхнє розуміння. Тоді маємо в серці почуття радості, власної гідності та щастя. Тож у нашій побожності шукаймо найперше Ісуса, а в Ньому віднайдемо себе і благополуччя у житті. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемптрист