Їжа моя – чинити волю того, хто послав мене, і завершити його діло.

Йо 4,5-42

Великодній час складається з шести неділь після Воскресіння Христового. Вибрані євангельські події, покладені в їхню основу, це приклади, які мають допомогти нам особисто духовно воскреснути: звільнитися з гріхів, недосконалостей, зрости у пізнанні Божої правди та Ісуса Христа, зміцнити свій зв’язок з Ним. Однією із важливих подій цього часу є історія навернення Спасителем жінки самарянки.

Коли хтось важко хворіє, щоб його здоров’я повернулося з критичного стану до нормального, організм потребує сили у вигляді ліків. Господь може воскресити померлого до життя силою Своєї ласки. Аби воскреснути духовно – звільнитися від зла й наповнитися добром, наша душа потребує духовної поживи - сили Божої ласки, правди та любові. Це питання розкриває нам зустріч Христа з самарянкою. Спочатку Ісус роз’яснює духовну поживу, говорячи про спрагу та живу воду, а потім у розмові з апостолами розповідає про іншу духовну їжу, якою є для Нього виконання волі Отця.

Одним із важливих видів духовної поживи є Божа правда. Бог словом своєї правди створив, покликав до життя видимий світ. Правда – це не лише інформація, виражена словами, а нею є сам Бог. У молитві до Святого Духа ми визнаємо це, кажучи: „Царю небесний, утішителю, Душе істини”. Слова Христа „Я – дорога, правда і життя” (Йо 14,6) відкривають нам істину, що Господь є єдиним джерелом добра, поживою для нас. Тільки Він може заспокоїти всі наші потреби тілесні та духовні: думки, бажання, почуття, дарувати спокій душі. Божа правда, об’явлена у Святому Письмі, відкриває нам велику любов і милосердя Ісуса до нас, що ми покликані до щасливого, вічного життя з Ним у небі. Розуміти правду, як духовну поживу, означає обрати для себе Ісуса Христа джерелом всякого добра та щастя – духовного й матеріального.

Пояснення і потвердження цього знаходимо у Євангелії. В одній із наук Христос сказав: „Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - увійде в Царство небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі” (Мт 7,21). У другій частині розповіді про самарянку Спаситель говорить до апостолів: „Їжа моя – чинити волю того, хто послав мене, і завершити його діло”. Згодом Ісус пояснив це учням так: „Діло Боже – вірувати в того, кого він послав” (Йо 6,29). Господь Бог об’явив свою волю нам у десяти заповідях. Виконати волю Бога – це найперше пізнати і прийняти Його любов до нас. пізніше Господь об’явив свою волю – любов людям через Ісуса Христа. Тому воля небесного Отця є також волею Христа. Божий Син, який прийшов на землю спасти людину з неволі гріха, описав цю правду словами: „Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить” (Йо 14,21). Отож, правдою про Боже щастя для людини є те, що ми знаходимо добро, щастя у житті, коли виконуємо Божу волю, шукаємо любов Ісуса як найбільше добро.

Упродовж усієї історії людства народи борються за правду: свободу, незалежність держави, демократію, права людини, захист людського життя та здоров’я, справедливість у стосунках між людьми. Боротьба за правду не завжди приносить бажані результати, бо люди шукають не стільки саму правду, як користь від неї. Вони думають більше про власну вигоду, ніж добро всіх людей. Сучасна людина готова приймати будь-яку правду, яка заспокоює її самолюбство та пристрасті тіла: ворожбу(магію, обереги), евтаназію, сурогатне материнство, свободу під видом розпусти(одностатеві шлюби, фемінізм), гендерну ідеологію тощо. Об’єктивна, чиста правда не зажди радо, відкрито сприймається людьми, бо вона вимагає упокорення свого „Я” - самолюбства, спонукає думати й дбати не тільки про власне, а найперше про спільне добро.

Розповідають про святого Єфрема, що в Ефесі його одного разу зустріла розпусниця і спокушувала до гріха. Єфрем зблід перед цією безсоромницею, а через хвилю опанував себе і промовив, щоб вона йшла за ним, куди її попровадить. Вона почала йти за ним. Святий припровадив її на міську площу, де було дуже багато людей і тут зупинився. Вона здивувалась і сказала: „Перед очима стількох людей було би соромно!” Якраз до таких слів бажав святий Єфрем довести заблукану жінку. Тоді він поважно і лагідно промовив: „Ти подумала про сором лише перед цими людьми? А не подумала про сором в очах Божих, Якого око всюди догляне, яке проникає у найтаємничіші закутки нашого серця”. Згадка про всевидючість Божу переповнила страхом і грішницю, а проміння Божої ласки одночасно освітило темряву її серця. Тоді вона зі сльозами припала до ніг святого і благала: „Слуго Божий! Настав мене на дорогу спасіння, щоб Бог простив мені мої численні гріхи!”

Правда – це не тільки буква закону, а особа Ісуса Христа. Прийняти правду, жити правдою, означає не лише виконати приписи закону, букву заповідей, а прийняти самого Христа, будувати своє життя, здобувати щастя через співпрацю з Ним в дусі повної довіри, керуватися Його наукою. Тому Ісус каже: „Пізнайте правду і правда визволить вас” (Йо 8,32). Коли шукаємо правди, тобто добра у Святому Письмі, вивчаємо й здобуваємо розуміння його – це провадить нас до пізнання самого Ісуса Христа, цієї живої правди як найбільшого добра, справжнього щастя для себе.

Якщо хочемо, щоб Божа правда діяла, об’явила свою силу та приносила конкретні плоди в нашому житті, як це сталося із самарянкою, маємо шукати в ньому Бога та жити відповідно до Його науки, а не йти за голосом світу. Тоді Христос зможе прийти до нас, змінити нас та вчинити кращим наше життя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, ЗНІ з Нюарку (США)