Бажаєш одужати?

Йо 5,1–15

Коли прочитати лише раз це Євангеліє, видається дивним запитання Ісуса до розслабленого чоловіка: «Ти хочеш бути здоровим?» (Йо 5,6) Нащо про це питати? По-людськи зрозуміло, чи є якась хвора людина, яка не хотіла б стати здоровою? Звісно, цей чоловік хотів зцілитися! Він чекав на цю мить тридцять вісім років! Адже на запитання Спасителя відповів: ,,Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зворушиться вода, бо коли я туди приходжу, інший передо мною сходить”. Тоді для чого Ісус поставив йому таке запитання? Чому відразу не зцілив його? Звернімо увагу на реакцію розслабленого: цей хворий замість того, щоб відразу сказати «так», почав пояснювати Ісусові, чому досі не зцілився: ніхто з людей не допоміг йому спуститися у воду. Напевно, він просто звик до своєї хвороби і перестав бачити причину проблеми. Тому Ісус своїм запитанням допомагає йому зустрітися з правдою про себе: розслаблений був недужий фізично й душевно. Однією з причин його хвороби був гріх.

Те саме Христос робить і в нашому житті. Хоч би яка неміч нас здолала — тілесна, душевна чи духовна, — ми можемо звикнути до неї та навіть перестати її помічати. Більше того, нас може лякати думка про зміни після оздоровлення. Бо тоді треба буде працювати, дбати про забезпечення життєвих потреб. Подібно безпритульні особи звикли до свого жебрачого способу життя: хтось дармо допоможе, не треба працювати, відповідати за свою роботу.

Перебуваючи у складній ситуації, ми не завжди просимо Бога про допомогу. Спочатку, може, й просили, та, не отримавши бажаного, — змирилися і опустили руки… Ослабла наша віра й надія на Бога, на можливість оздоровлення. Так і чоловік із сьогоднішнього Євангелія хворів цілих 38 років, аж поки Христос сам прийшов до нього.

Та уяви собі, що Ісус раптом поставить це запитання тобі. Що ти відповіси?

Ти хочеш бути здоровим? «Господи, Ти знаєш, що я прагну зцілитися. Але сумніваюся в тому, що Ти можеш мені допомогти. Простягни мені Твою руку і допоможи повірити у Твою цілющу силу».

Ти хочеш бути здоровим? «Господи, я не знаю, чого Ти очікуватимеш від мене взамін. Може доведеться когось простити, із кимось примиритися, перестати засуджувати, почати спілкуватися або стикнутися з новими, незвичними ситуаціями, а мені страшно. Не залишай мене, будь зі мною”.

Ти хочеш бути здоровим? «Господи, я боюся просити Тебе про зцілення, бо якщо його не отримаю, то розчаруюся. Часто сумніваюся у Твоїй любові. Допоможи мені смиренно довіритися Тобі».

Можливо, не тільки ти хворий, а й твої близькі потребують зцілення. Молися про це. Прийди до них разом з Ісусом. Хоч би якими глибокими були їхні рани, скажи Богові разом із ними: «Я хочу бути здоровим». І з довірою чекай на Його відповідь.

Христос запитав розслабленого про бажання одужати, щоб оживити його віру. Якщо люди не допомогли йому спуститися в купіль і стати здоровим, то Бог не забув про нього і в особі Ісуса сам прийшов йому на поміч. Запитанням про оздоровлення Спаситель старався показати чоловікові, що причиною його хвороби є гріх, про це сказав йому під час зустрічі у святині: ,,Оце ти видужав, не гріши ж більше, щоб що гірше тобі не сталось” (Йо 5,13). Ісус як Бог простив чоловікові гріхи і оздоровив його душу й тіло.

У Євангелії бачимо немало людей, які страждають від усіляких недуг і каліцтв і просять Христа про тілесне зцілення. А де ж ті, хто просить Господа позбавити їх від гріхів? Наші фізичні хвороби часто походять із духовних недуг, закорінених у гріхах, і небажанні триматися Божої дороги.

Розмова Ісуса з розслабленим стала для нього зустріччю з самим Богом. А зустріч людини з Богом не може залишити її без змін, у тому самому стані, інакше ми не зустрілися з Господом у молитві, на Літургії та Святих Тайнах.

Тому й не отримали Божої помочі. Бог діє, дарує свою ласку та любов хворим, грішникам, щоб це спонукало людину самій шукати Бога, довіритися Його любові, бо вона дарує глибоке оздоровлення, справжнє щастя.

Бувають випадки, коли людина важко хворіє, має невиліковну хворобу, але не шукає Христа, не сповідається, не приймає оздоровлення від Нього. Деякі важкохворі особи відмовляються від Сповіді, кажучи: ,,Не маю потреби сповідатися. Я ще не збираюся помирати”. Хоч іноді Сповідь, Причастя не вилікують нас фізично, але оздоровлять душу, дадуть силу легше, спокійніше переживати хворобу, надію отримати за терпіння нагороду життя вічного. Бо тілесно всі помремо, а душа житиме вічно.

Можливо Господь так допустив, що розслаблений чекав на оздоровлення 38 років, аби об’явити правду, що тільки коли Бог приходить до нас, то дарує повне оздоровлення: зціляє цілу особу – тіло й душу. Із цим пов’язана інша правда, що коли люди забувають про нас, Бог пам’ятає завжди. Подія у Витесді наголошує на тому, що Ісус — Спаситель найслабших, покинутих і забутих усіма.

Пропозиція Христа недужому про оздоровлення означає правду, що лікує не сама вода, а діє Господь. Бог є джерелом добра, здоров’я людини. Тільки з Ісусом людина стане щаслива. У Витесді Ісуса зображено як володаря здоров’я, Він зціляє навіть із найважчих хвороб. Його слово таке сильне, що може дати зцілення одразу. Тому Христос є справжнім цілителем усієї людини та кожного з нас.

Хай історія зцілення розслабленого у Витесді допоможе навчитися довіряти Ісусові, вчинити Його нашим найкращим другом. Про це просімо сьогодні Христа: «Господи, зціли нас. Дай із довірою приходити до Тебе з будь-якими хворобами й бідами». Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист