Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода.

Йо 5,1-15

Згідно з Євангелієм від Матея, Ісус Христос завершив свою земну діяльність словами благословення: „Ось я з вами по всі дні, аж до кінця віку” (Мт 28,20). Воскреснувши з мертвих та вознісшись на небо, Спаситель тілесно звільнився від впливу законів природи цього світу, перестав бути видимо присутнім між нами. Однак Він залишився невидимо присутнім між нами у словах Своєї науки, записаних у Євангелії, та Святих Тайнах, в особі наших ближніх.

Великодній час, у якому 40 днів урочисто святкуємо славне воскресіння Ісуса з мертвих, має допомогти нам духовно воскреснути, утвердитися в цьому воскресінні: звільнитися від гріхів, зокрема гордості та самолюбства, від сумнівів щодо любові Бога до мене, тривог за своє майбутнє. Вкінці - це вміти бачити, відчувати присутність Бога в моєму житті. Прикладом цього були Тома та жінки-мироносиці, а сьогодні чоловік, який був розслаблений 38 років.

Коли Ісус чудесно оздоровив розслабленого, багато людей ще не знали Спасителя, не могли швидко розпізнати в Ісусі Месію та Божого Сина. Розслаблений чоловік 38 років очікував Божої допомоги – оздоровлення у купелі Витезди, але не зміг розпізнати Бога в особі Ісуса, аж поки не зустрівся з Ним другий раз у єрусалимському храмі. Тоді віра розслабленого досягла повноти - він оздоровився не тільки з паралічу фізичного, але також духовно прозрів, впевнено розповідав іншим, що то Месія Христос оздоровив його – побачив в Ньому знак Божої присутності, допомоги та любові.

Хоч ми й називаємося християнами, віримо в Бога, але часто не навчені побачити Його дію в нашому житті. Навіть незважаючи на те, що Христос став для нас людиною і ми причащаємося Його Тіла і Крові. Часто ми віддаляємо Бога від нашого реального життя, від обставин, у яких перебуваємо через занедбання духовного життя, забобонність, ворожбу. Тому дуже важливо дбати про глибоке духовне життя, щоб уміти бачити Бога в нашому житті, бачити Його в кожній ситуації, яка б не відбувалася.

Маємо вправлятися в тому, щоб глибше знати й розуміти науку Ісуса, аби пізнавати дію Бога в житті кожного з нас. Як діти грають у хованки й шукають щось, що є, але заховане, так і ми маємо вчитися знайти Христа, бо Він присутній біля нас повсякчас, навіть коли нам здається, що Господь далеко і залишив нас самих з нашими проблемами. У молитві «Царю Небесний» ми самі про це кажемо: «всюди єси і все наповняєш». Бог завжди присутній у нашому житті й постійно діє, як каже Святе Письмо, що ми „в Ньому живемо, рухаємося й існуємо” (Ді 17,28).

Часто ціллю наших молитов є отримати певну допомогу від Бога. А очікуючи її – відповіді Бога на наше звернення, не завжди легко та впевнено розпізнаємо дію Господа. Для цього потрібно шукати в молитві і Святих тайнах не тільки допомоги, але найперше глибше пізнавати Ісуса Христа. Коли добре знаємо якусь людину – зовнішній вигляд, риси обличчя, то легко розпізнаємо, знайдемо її серед великого гурту людей. Буває також таке, що люди ходять до церкви, але не знають точно імені та прізвища отця, який виконує служіння на парафії, не розпізнають точно свого священика, коли зустрічають на вулиці міста. Дехто в таких ситуаціях каже: „Це ніби з нашої церкви священик”.

У життєписах отців на пустинях Тебаїди розповідається про одного молодого монаха, який, спонуканий пожадливістю світу, не міг довше знести строгості монашого життя і втік знову у світ. Коли прийшов до Єгипту, одного дня побачив там гарну дівчину, яка була донькою поганського жреця (священика). Він дуже закохався в неї і просив батька, щоб дав її йому за жінку. Однак батько, за звичаєм, став перед свого божка і запитав поради, що має робити. А устами божка відповідав йому диявол: „Не смієш дати йому своєї доньки, доки він не відречеться свого Бога і Святого Хрещення, бо він є християнином!” І юнак прилюдно відрікся Христа. Так він робив аж три рази. „Не смієш віддавати за нього своєї доньки, бо хоч він відрікся Бога, але Бог не покинув його і стереже!”, - промовив диявол. Коли монах почув ці слова, йому відкрились очі, засліплені пристрастю, він припав на коліна і заридав гіркими сльозами: „Невже це можливо, добрий Боже! Я Тебе зовсім покинув, а Ти стоїш ще біля мене і не покидаєш мене? О ні, проминаючий і марний світе, геть від мене всі світові розкоші, я повертаюся знову в пустелю, і там до смерті буду оплакувати свої гріхи, якими я так важко образив Бога, такого доброго і милосердного!”

Коли просимо Ісуса про якусь допомогу, не забуваймо також просити Його про ласку розпізнати знаки - прояви, способи допомоги, кажучи: „Господи, дай мені пізнати й розуміти твою волю, побачити й прийняти Тебе в різних подіях, обставинах та особах”. Так кожна наша молитва, духовні вправи будуть успішні, про що запевняє нас псалмопівець: „Я шукав Господа і Він почув мене, й звільнив мене від усіх моїх скорбот” (Пс 33,5).

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Миколи Бичка, ЗНІ з Нюарку (США)