Бажав він бачити Ісуса, хто він, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.

Лк 19,1-10

Триває різдвяний час. Ми перебуваємо у радісній атмосфері Різдва Христового. За церковним календарем сьогодні неділя Закхея, яка розпочинає час приготування до Великого Посту. Перед нами знову оживає давня подія у Єрихоні – зустріч митаря Закхея з Ісусом Христом.

За три роки місійної діяльності Христос став відомим у Палестині та за її межами. Закхей, який був головою над митарями – податківцями, також був людиною, відомою в суспільстві. На основі людських переказів він так зацікавився Ісусом Христом, що не посоромився вилізти на дерево, бо не міг Його побачити серед гурту людей.

Бажання Закхея побачити Спасителя наповнене відкритістю і простотою. Він хотів просто ближче поглянути на Господа, пізнати Його особисто, а не чути про Нього тільки з розмов. Але ця чисто людська цікавість побачити Ісуса стала для митаря Закхея зустріччю з Божим Сином. Він хотів пізнати Христа як людину, а пізнав Бога. Безпосередність, правдивість цього митаря зумовили те, що він дуже швидко сам перемінився і приніс плоди цієї переміни. Закхей прилюдно покаявся за свої грішні вчинки і пообіцяв вибачитися перед тими, кого несправедливо скривдив. Митар відкрито говорить те, що відчуває у своїй душі, нічого не скриває перед Ісусом: „Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо”.

Важливими ознаками правдивого покаяння є простота і відкритість серця.

Коли людина у простоті стає перед Господом, вона вповні відкриває своє серце для Його правди та ласки. За це Христос щедро обдаровує її своєю любов’ю. Бо як каже апостол Яків: „Бог гордим противиться, а покірним дає благодать”. Простота серця Закхея у пошуках Ісуса та покаянні принесла навернення і спасіння йому та для всіх членів його дому.

Проблема наших стосунків з Богом полягає в тому, що ми часто навіть перед Ним граємо якусь роль: або праведника, щоб добре виглядати перед Господом, перед собою, перед іншими, або ж грішника. Бог хоче, щоб ми постали перед Ним у правді та істині – такими, якими ми є. Ісус знає всю правду про наше життя, стан душі. Перед ним нічого не можна скрити. Тому не потрібно перебільшувати свою праведність чи гріховність.

У цьому Євангелії бачимо, що ця зустріч відбулася у правді. Найперше тому, що Господь є правдою, і Закхей постав перед Ним у правді, він щиро кається: «Якщо когось скривдив, то віддам учетверо, а половину майна дам убогим».

Так само є і в нашому житті: якщо ми в правді стаємо перед Богом, то плоди переміни одразу приходять у наше життя. Адже правильно будувати своє життя можна лише тоді, коли зустрінемося з Ісусом і запросимо Його у своє життя. Не сама наша молитва чи Служба Божа, а зустріч у них людини з Богом цілковито перемінює її.

Митарів не любили прості люди, а фарисеї вважали їх великими грішниками. Та праця Закхея як митаря не зіпсувала його вповні. У ньому було присутнє добро у вигляді простоти і відкритості серця. Ісус зауважив це, зайшов до нього на гостину та подарував спасіння всій родині. Під час зустрічі з Закхеєм Христос нічого не говорить про його гріхи, лише про позитиви - те, що може їх зблизити, поєднати. Господь першим звертається до митаря, пропонує зайти до його дому, дарує йому спасіння.

Ми часто зауважуємо у людей дрібні недоліки, помилки, а швидко забуваємо про добро, яке вони зробили. Дехто неправдиво звинувачує своїх ближніх у певному злі, якого насправді не було. Ісус не осудив Закхея за його діяльність та грішне життя, не погордив ним. Бог завжди бачить, знаходить у людині навіть найменше добро, щоб її спасти.

Є люди, які обдирають із честі ближніх, стараючись так відвернути увагу людей від своїх особистих помилок. Один чоловік, який вчинив злочин, утікав, щоб його не спіймали і не віддали поліції. Люди, які бігли за ним, показували на нього пальцем і кричали: „Затримайте його! Ловіть його!" Але, втікаючи, зловмисник робив те ж саме: показував наперед себе пальцем і кричав: „Ловіть його". Отак він відвернув увагу тих, хто біг за ним, завдяки чому йому вдалося втекти.

Історія Закхея навчає нас правдивої любові – бачити в ближніх добро, а не зло. Це ознака відкритості серця для інших – любові ділом, а не словом. Любов не замикається у собі, а завжди відкрита для ближніх.

Наше життя стане кращим, буде більше добра у світі, коли шукатимемо те, що нас єднає, а не розділяє, зміцнює зв'язок любові, зближає до Ісуса – джерела добра і щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист