Коли хтось хоче йти за мною, хай … візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.

Мр 8,34 – 9,1

Кожен добрий господар завжди підсумовує усі виконані завдання. Тішиться успіхами – плодами праці, дивиться на можливі помилки та складає плани на майбутнє – як краще працювати.

Неділя після Воздвиження завершує святкування Воздвиження хреста Господнього. Церква робить певні підсумки роздумів над хрестом Ісуса. У нашому приготуванні до цього свята ми ствердили, що хрест – це не тільки релігійний символ християн, а таємниця Божої любові.

Через гріх непослуху людина віддалилася від Бога та Його любові, але Бог не перестав її любити.

Небесний Отець показав свою любов до нас через хресну смерть Ісуса Христа. Хресною смертю Спаситель знову наблизив людей до Бога. На пам’ятку відновлення зв’язку любові людини з Богом Ісус залишив нам Тайну Пресвятої Євхаристії. У ній Він постійно перебуває з нами і дарує Свою любов. Приймаючи Святе Причастя, ми тісно єднаємося з Христом і йдемо з Ним дорогами життя до Царства Небесного.

Жертвою любові на хресті Ісус хоче зродити в нас довіру, запрошує все переживати з Ним, а Він запевнює нам Свою допомогу та опіку. Цю довіру Христос виражає закликом нести свій хрест за Ним: „Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною” (Мр 8,34). Бо тільки Ісус добре знає дорогу до Божого Царства, тому може впевнено привести нас до дому небесного Отця.

Одного разу батько з малим сином підіймалися на гору по вузенькій стежинці. Підйом був важким та небезпечним, тому хлопчик крикнув до батька: „Тату, йди обережно і вибирай безпечну стежку, бо я йду за тобою”.

Діти часто йдуть за батьками. Вони їх наслідують, а часом навіть копіюють, тому батьки повинні так обережно ходити, щоб у всьому бути добрим прикладом для дітей. Християни наслідують приклад Ісуса, йдуть Його слідами, бо це правдива і надійна дорога до щастя.

Роздумуючи над таємницею хреста, запитаймо себе, що означає нести свій хрест?

Взяти свій хрест – значить прийняти обставини свого життя такими, якими вони є.

Вміти побачити в них присутність та дію Бога. Нам завжди важко їх прийняти, завжди щось не так. Бо сприймаємо обставини через призму власних можливостей, бажань. Ми носимося зі своїми планами, маємо свої переконання, яким би мало бути життя навколо нас, знаємо, хто й що мав би зробити. Однак не усвідомлюємо, що все, що маємо, – це дар від Бога.

Брати свій хрест на себе – це прийняти ті обставини, які є в цю мить нашого життя, як дорогу до Бога і жити в них за Божими законами. Вміти згодитися з Божою волею, як запевненням добра та щастя. Брати хрест – це також приймати себе таким, яким я є в цю мить мого життя: з позитивами й недоліками, успіхами та помилками. Таким чином проявити віру, що Ісус любить і приймає мене таким, яким я є. Коли ми це приймемо – зразу прийде радість і настане мир, бо ми приймемо Бога, який стоїть за тим.

Почитаючи хрест Господній, виставляємо його для поклоніння і співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико!» Ми віддаємо честь і шану хрестові, бо на хресті відбулося наше спасення. А одночасно вшановуємо самого Ісуса – нашого Спасителя за Його любов до нас. Коли дивимося на розп’яття Ісуса, важливо побачити в ньому запрошення довіритися любові Спасителя. А тим самим у всіх обставинах та подіях шукати Христа, думати про Нього і в такий спосіб черпати в Ісуса силу та впевненість робити добро й перемагати зло. Так ми будемо йти за Ісусом і нести з Ним свій хрест. Завдяки довірі Богу хрест стане для нас місцем і гарантією нашої свободи та щастя в Ісусі Христі! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, редемпториста з Нюарку (США)