Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло.

Мт 4,12-17

Свято Богоявлення Господнього випадає у зимовий час, коли після нового року день поступово стає щораз довшим і отримує більше світла. Подібне відбувається у житті Христа. Кожне свято після Різдва показує нам Ісуса щораз дорослішого. Разом із віком Спаситель проявляє щораз більше любові словами та вчинками. Спершу Він послушний своїм батькам і допомагає їм по дому. Коли Ісусові виповнилось тридцять років, Він став об’являти людям Божу любов Своєю наукою та різного роду чудами: оздоровляв хворих, воскрешав померлих, заспокоював море. Христос, проявляючи любов до людей, тим самим дарував їм духовне світло, про яке згадує нині євангелист Марко. Природнє світло допомагає нам виразно бачити та розрізняти речі, легко читати текст, впевнено йти по дорозі. Подібно діє світло Божої любові. Вона допомагає бачити у світі Бога, розрізняти добро і зло, правду від неправди, виразно бачити мету й сенс життя.

У цю неділю після Богоявлення читаємо в Євангелії про початок земної діяльності Христа. Євангелист Марко називає Ісуса світлом для поган та народу, що перебував у темряві, цитуючи пророка Ісаю. Згодом Спаситель сам назве Себе світлом для людей: „Я – світло для світу. Хто йде за мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя” (Йо 8,12). Можна сказати, що все життя Ісуса було світлом для людей.

Словами та вчинками милосердя Христос ніс людям світло правди й любові: правдивий образ Бога та людини, що Бог милосердний і дбає про кожну людину, зокрема бажає дарувати їй життя вічне, про правильний спосіб життя та його мету – Царство Небесне.

Напевно немає на світі людини, яка б не користувалася світлом або не любила сонячне світло, світлу пору дня, а тим самим можливості отримати багато добра. У сучасному світі 21 століття життя людства дуже тісно пов’язане з електричним світлом. Якщо десь немає електроенергії, то життя зупиняється: перестає працювати техніка, електротранспорт, магазини, підприємства. Так само є з духовним світлом правди і любові. Від нього багато залежить у житті, зокрема стосунки між людьми – любов, повага, які визначають спосіб нашого життя. Через брак правди й любові завмирають добрі стосунки між людьми й гасне саме життя, яке перетворюється у матеріальне існування. Лише правда й любов оживляють життя, надають йому вартість і сенс, захищають гідність людини.

Керівника однієї європейської держави скинув з престолу його син і посадив до в’язниці. Там він сидів всіма залишений і забутий, в розпачі просячи смерті у Бога.

Напередодні Різдва, коли всі веселилися й готувалися до святкування, Генріх плакав у холодній та сирій в’язничній камері. Раптом відчинилися важкі залізні двері й у камеру ввійшла білява дівчинка, несучи на підносі різні солодощі й фрукти, посередині яких горіла запалена свічка. Це була дочка начальника в’язниці, яка після довгих прохань вмовила батька дозволити їй піти і занести дещо самотньому чоловікові, щоб і він відчув наближення свята.

Зі слізьми на очах обняв старенький Генріх цю милу дівчинку і в його серці знову ожив сенс життя.

Будемо ж і ми проявляти любов та увагу до самотніх та забутих. Нехай промінь нашого світла осяє їхню душу, а дари любові прикрасять долю.

Кожен із нас має бути у світі світильником духовного світла – Божої правди та любові. До цього закликає нас Ісус: „Ви – світло світу. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт 5,14,16). Це Боже світло ми несемо у світ словами та вчинками правди й любові.

На одному сонячному годиннику є напис: „Годинник показує тільки сонячні години”. Давайте й ми усунемо з нашої пам’яті все похмуре й сумне, а запам’ятовуймо тільки те, що ясне, чисте і світле. Роблячи так, ми зможемо показати іншим дорогу до правдивого світла, яким є Ісус. Тож даруймо всім людям любов, ласку й тепло, і тоді на світі буде менше похмурих та безрадісних днів.

Світло не горить без свічки, так і духовне світло правди й любові не існує без Христа. Щоб мати це духовне світло, треба запросити Ісуса у своє життя дорогою правди та любові, покаяння і навернення. А Він впорядкує наше життя й подарує багато добра: благополуччя на землі і Царство Небесне у вічності. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист