Те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.

Мт 1,1-25

Неділя перед Різдвом здійснює наше останнє приготування до Різдва Христового. Через родовід Ісуса Церква показує дорогу Бога до людей за посередництвом вибраних осіб Старого Завіту. А також нашу дорогу до Бога через любов до ближніх та виконання Божої волі. Вибраними особами були патріархи, царі та їхні нащадки. Вони пізнали єдиного, правдивого Бога, виконували Його волю, служили й були вірні Йому до кінця життя. Ці праведники заповідали прихід Месії, Який принесе спасіння для всього людства.

Приклад патріархів і царів вибраного народу вказує на першу важливу основу приготування до народження Ісуса – це віра, наповнена особистим пізнанням Бога та вірність Йому до кінця, яка передається з покоління в покоління як цінний скарб. Коли кожен наш день позначений вірністю Христові в усьому, тоді Бог наповняє Своїм благословенням усе наше життя.

Духовне приготування до Різдва Христового – це зростати у святості: діяти в дусі любові, керуватися законом любові, а не справедливості. Бо народження Ісуса – це таємниця любові. Коли людська душа наповнена правдою і любов’ю, то завдяки цим дарам вона стає духовним Вифлеємом, де народжується і присутній Сам Ісус: ,,Я – дорога, правда і життя” (Йо 14,6). Саме правда й любов є знаками присутності Ісуса з нами.

Приклад такої святості – це праведний Йосиф, обручник Пречистої Діви Марії, про якого чуємо сьогодні у Євангелії. Праведність не означає не робити ніяких гріхів. Людина праведна та, яка живе правдою та керується духом любові. Євангелист Матей, описуючи життя святого Йосифа, поступово розкриває нам його праведність. Коли Йосиф заручився з Марією, то в короткому часі довідався, що Вона вагітна. Та він не знав, що це не був гріх перелюбу, а дія Святого Духа. Йосиф зіткнувся з певним випробування, дилемою між вірою та любов’ю. У Старому Завіті існувало суворе покарання за гріх перелюбу та нечистоти: ,,А як тому буде правда, й не знайдуть у дівчини ознак дівоцтва, тоді приведуть молодицю до дверей батькового дому, й люди її міста поб'ють її камінням на смерть, бо вона, блудувавши в батьківському домі, сподіяла соромний вчинок в Ізраїлі” (Втор 22,20,21). Святий Йосиф, побачивши ситуацію, у якій є його наречена, опинився перед подвійним вибором, як поступити: керуватися буквою закону й духом справедливості, чи духом любові, адже заповідь Господня каже протилежне: не осуджуй, не вбивай свого ближнього. Отож, Йосиф, людина праведна, яка цінує правду, ставить на перше місце життя й добро людини, а не припис закону. Тому вирішив тайкома відпустити свою дружину, розлучитися з нею й так уникнути проблеми для неї і для себе.

Коли Йосиф переживає це випробування, має сумнів щодо чистоти своєї нареченої, тоді Господь приходить йому на поміч, з’являється в особі ангела й звіщає правду, що вагітність Марії не є наслідком якогось Її гріха, а справою Божого провидіння та дією Святого Духа. У такий спосіб небесний Отець звільняє Йосифа від сумніву щодо дружини Марії. Святий Йосиф, як праведний чоловік, був щирим, тому прислухався до поради ангела й прийняв Марію за жінку. Послухом словам ангела, Господньому голосу він прийняв Божу волю та проявив свою довіру Богові.

Щоб гідно пережити Різдво Христове, аби Ісус наповнив наше життя Своєю присутністю і благословенням, необхідно цінувати дар віри, який передають нам батьки, не легковажити цим даром.

А також не бути недбалими, а зберегти віру батьків та передати її дітям, внукам, а разом із нею Боже благословення для майбутніх членів родини та свого народу.

Дивлячись на життя святого Йосифа, маємо навчитися від нього його правдивої святості: цінувати правду та жити духом щирої любові.

Коли стикнемося з труднощами в житті, щоб ми вміли проявити любов до ближнього, а не осудження, зберегти його життя, добре ім’я, подбати про спільне добро.

У такий спосіб проявити віру, яка вміє слухати голос Бога, довіряти Йому, Який вирішує все нам на добро особисте й спільне, дарує цінні плоди довіри: спокій і радість, щасливу долю в житті! Амінь.

о. Михайло  Чижович, редемпторист