Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди.

Лк 18,10–14

Неділя про Закхея розпочала час приготування до Великого посту. Цей час складається з чотирьох пунктів – євангельських подій: митаря і фарисея, блудного сина, м’ясопусна й сиропусна неділя.

Сьогодні маємо перший тиждень і першу неділю приготування: про митаря і фарисея. Великий піст – це час духовного очищення через покаяння й навернення, відновлення зв’язку з Богом, щоб могти духовно воскреснути разом з Ісусом до життя вічного. Незамінним середником у покаянні є щира й покірна молитва. Вона приносить нам не тільки прощення гріхів, але й духовне світло пізнання Божої любові та власної гідності в Божих очах. Саме з допомогою молитви найчастіше зустрічаємося з Богом, пізнаємо Його, отримуємо поміч, потрібні дари. А вже потім стосунки з Богом переходять у вчинки та щоденне життя. Коли знаємо когось, можемо створити з ним зв'язок.

Усі ми знаємо певну закономірність земного життя, що кожна річ має свою основу. Дім потребує проєкту та фундаменту, ліжко складається зі спинок та боковин, автомобіль потребує кузова. Так само кожен із нас потребує в житті людської і духовної основи. Тією основою для людини є батьки, сім’я, родина, приклад батьків. Слова та вчинки батьків, вихователів, учителів допомагають нам ставати самостійними фізично й духовно: ходити, вдягатися, споживати їжу, відвідувати школу, купляти речі в магазині, користуватися транспортом та іншими речами. Через них також пізнаємо себе, оточення, світ, цінності, Бога, вчимося будувати стосунки з людьми. Поступово зі зростанням віку людина здобуває щораз більше речей і пов’язує з ними життя: праця, становище, гроші, слава, достаток. Ці речі починають визначати цінність людини, життя та їх мету. А на другий план відходять людина й духовні цінності, важливі критерії повноцінного життя: правда й любов. Прикладом цього є фарисей.

Слухаючи молитву фарисея, бачимо його віру. Він визнає Бога джерелом добра для себе, що допоміг йому бути доброю людиною, побожним, праведним і дякує за це. Однак побожність фарисея має один суттєвий недолік: вона не є щира, покірна, а наповнена духом гордості за себе. Фарисей бачить Бога тільки для добрих людей, не визнає Його милосердя, спасіння для грішників.

Господь не похвалив і не вислухав молитву фарисея, бо його праведність не була наповнена надією і довірою до Бога, а духом гордості й самолюбства, власної вигоди та слави. Фарисей не переймався надто потребами ближніх. А любов до Бога й спасіння не можливі без любові ближніх.

Противагою фарисея є митар. Він свідомий того, що лише Бог є джерелом добра й тільки Він може змінити людину та вчинити добрим її життя. Відчуваючи себе грішником, митар покладає усю надію на Боже милосердя й довіряє Йому своє спасіння. Митар не хвалиться своєю праведністю й нікого не осуджує, лише себе за грішні вчинки. Тому покірно молиться до Господа словами: ,,Боже, змилуйся надо мною грішним!” Цією молитвою митар визнає Бога єдиною основою свого життя, власної гідності, джерелом добра та щастя. Не покладає надію спасіння на себе чи на світ. Христос позитивно оцінив покірну молитву убогого митаря й запевнив йому спасіння.

У приготуванні до Великого посту історія митаря й фарисея заохочує роздумати над тим, чи насправді Бог є для нас основою життя, джерелом добра та щастя. Багато людей вірують у Бога, але не всі, шукаючи щастя, надіються тільки на Нього. Довіряють більше собі, світові, речам: владі, грошам, моді, досягненням, славі, ніж Ісусові – Його ласці та любові. Речі цінують більше, ніж людей, а власна вигода переважає у них спільне добро, тобто правдиву любов. Серце таких людей віддалене від Бога, тому вони не мають у житті глибокого миру, радості та щастя, певності спасіння. Такий спосіб життя потверджує правдивість слів Ісуса: Ніхто не може двом панам служити. Хто не зі мною, той проти мене, і хто зі мною не збирає, той розсипає. Я – дорога, правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене (Йо 14,6). Тільки в Ісусі наше спасіння завдяки Його любові та дорога до життя вічного. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист