Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди.

Лк 18,10–14

Спілкування між людьми наповнене різними проявами: діалог, прохання, подяка, похвала. Коли батьки виховують дітей, то вчать їх важливої риси вихованості – дякувати за отримане добро. Подяка є особливим проявом поваги до людини. Коли дякуємо комусь за увагу, час, речі – це означає, цінуємо отримані дари та саму людину.

Те саме правило можемо застосувати в духовному житті – наших стосунках із Богом. Знаємо, що існує кілька видів молитви: прохання, покаяння, подяки та прослави. Більшість нашої уваги в молитві займають прохання, а менше подяка й прослава. У часі приготування до Великого посту читаємо притчу про Митаря й фарисея, які молилися в храмі. Фарисей розпочав молитву подякою Богові за свою праведність. Хоча його молитва не була щирою, але слово ,,дякую”, присутнє в молитві фарисея, може послужити для нас нагодою роздумати над важливістю подяки Богові в духовному житті. А маємо за що дякувати Богові: за кожен новий день життя, спокійну ніч, за здоров’я, їжу на столі, одяг і взуття, роботу, друзів, сім’ю, дітей, мирне небо.

Подяка є важливим проявом нашої віри. Коли дякуємо Богові за всяке добро, яке маємо в житті, – це означає, що бачимо в них знак присутності Бога. Це зміцнює нашу надію й довіру Христові, що Він є з нами, любить, допомагає та охороняє нас. Подяка свідчить про те, що цінуємо Ісуса як великий скарб для себе.

Коли йде мова про молитву, то існує одне прислів’я: ,,Хто співає, той молиться подвійно”. Те саме можна сказати про подяку: ,,Хто дякує Богові, той молиться подвійно, отримує подвійну нагороду”. Патріарх Любомир Гузар, навчаючи про молитву, сказав: ,,Ми часто недооцінюємо вдячність. А подяка Богу є певним мірилом нашої віри. Кожна наша подячна молитва Богові – це відповідь на Його дію в нашому житті. Дякуйте Богові за світанок і кожен новий день, за родину, друзів та красу, яка нас оточує. Дякуймо також людям, які є в нашому житті. Бо саме тоді ми розуміємо їхню цінність”. ,,Бути вдячним – значить визнавати, що хтось мені зробив добро й віддавати належне тій людині. Особливо, якщо це добро безкорисливе, спрямоване лише на мене, а подекуди навіть завдає шкоди їй самій. Коли дякую, то висловлюю це визнання вголос. Здатність бути вдячним – дуже гарна і шляхетна чеснота”. А іншого разу промовив так: ,,Навчіться дякувати Богу за те, що у вас є, тоді Він подарує вам те, чого вам бракує”.

Значення подяки Він пояснив словами: ,,Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч”.

А свята мати Тереза так навчала про важливість подяки: ,,Ви відчуваєте себе нещасними і клянете долю? А ви дякували Богу сьогодні? Ах, як ви здивувалася! Ви думаєте, що вам немає за що Йому дякувати: адже ви такі нещасні. Але ви можете ходити, дихати?! - Так. - Ви поснідали? - Так. - Ви можете відкрити рот, щоб говорити? - Так. - Так от, дякуйте Богові за це, бо є люди, які не можуть ні ходити, ні дихати, ні їсти, ні відкрити рота.

Ви нещасні тому, що вам ніколи не спадало на думку, що треба дякувати за все. У світі так багато страждань. Дякуйте Богові за те, що Він вибрав саме вас, щоб йти шляхом, яким ви йдете, і робити роботу, яку ви робите.

Щоб змінити ваш стан, вам насамперед треба визнати, що немає нічого прекраснішого, ніж бути живим, ходити, бачити, говорити. Завтра ж вранці, прокинувшись, дякуйте Богові. Скільки людей більше не прокинуться чи прокинуться паралізованими, або їм нічим буде нагодувати своїх дітей. Будьте вдячні! Повторюйте: «Дякую Тобі, Господи, сьогодні Ти зберіг мені життя, здоров'я, і я хочу виконати волю Твою». Якщо ви цінуєте все, що дає вам Бог, Він не залишить вас!"

Якось одна старенька прийшла до священника із питанням:

- Ось я все життя молюся, і вранці, і ввечері, і вдень, постійно молюся всередині себе. Але Бог мені чомусь не відповідає. Все мучуся я своїми питаннями, і немає мені в житті спокою! Чому Він до мене так неуважний?

Священник запитує: - А як ти молишся?

- Вранці - ранкові молитви. Вдень - ще парочку канонів читаю. Увечері псалтир і вечірні молитви. Ну, ще перед початком кожної справи, перед їжею і після їжі.

Священник їй тоді каже:

- Ти ж Йому місця не залишаєш! Весь час сама говориш, Він слова вставити не може! Ти прийди додому, запали лампадку, сядь на стілець, прислухайся. Може, тоді Його і почуєш!

На наступний день бабуся вся така щаслива подає подячну записку.

Панотець цікавиться: - Ну, як вчора? - Ой, добре було! - відповідає бабуся, - Так добре!

- Що ж було ?

- Прийшла додому, запалила лампадку, сіла перед іконою, прислухалася ... тихо-тихо в домі. Годинник цокає. Так все спокійно. Так вдумливо.

- Що ж тобі Бог сказав?

- А ми з Ним разом помовчали. Ніколи мені ні з ким так не мовчалося! (примітка:з близькими людьми і мовчати затишно і комфортно, з чужими,- говорити нема про що..). Все стало ясно, і так на душі спокійно. Ось прийшла подякувати за те, що приділив Він мені вчора Свою увагу".

Правдивий християн часто розпочинає молитву та день подякою, бо в кожному дарі бачить знак Божої любові та Його присутності в житті. Коли пробудиться зранку, то дякує за новий день, за спокійну ніч, що Господь продовжує життя, дає можливість робити добро, мати щастя. Тоді просить благословення на новий день, довіряє себе надійній опіці Ісуса, Який допоможе та захистить від зла.

Молитва подяки - це особливий прояв любові людини до Бога, усвідомлення, що Він справді є джерелом добра та найбільшим добром для нас. Хто цінує Божу любов, той цінує самого Господа. Таких людей Ісус щедро обдаровує своєю любов’ю, як свідчать Його слова: ,,Коли хтось мене любить, той слово моє берегтиме, і того любитиме мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в нього закладемо житло” (Йо 14,23). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист