Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди

Лк 18,10 -14

У Євангелії цієї неділі читаємо у притчу про митаря і фарисея. Назва притчі допомагає зорієнтуватися в часі, нагадує нам, що розпочалося приготування до Великого Посту, який завершиться найбільшим торжеством – Воскресінням Ісуса Христа. Це велика радість, бо Господь відчинив нам вхід до неба, ми отримали знову доступ до Отця – джерела життя і радості.

Через день будемо святкувати Стрітеня Господнє, яким завершимо перший радісний період у новому році. Спонукую до радості, духовного піднесення для нас були слова пророка Ісаї: „З нами Бог”. Небесний Отець через Божого Сина навідався до нас, щоб повернути до Себе – Божого Царства. До вічної радості з Ним, тобто справжнього щастя.

Живемо в час війни, де довкола нас панує неспокій, непевність за майбутнє, неправда і самолюбство. А тим самим бракує радості, оптимізму, надії на краще життя.

Роздуми над притчею про митаря і фарисея іноді наповнює думка про Великий Піст як щось неприємне. По-людськи - це час певного смутку: стриманості в їжі та від розваг, посиленої молитви, покути за гріхи. Але піст завершується великою радістю – воскресінням Ісуса і перемогою над смертю.

Якщо уважно придивимося до подій та змісту притчі, то побачимо іншу - позитивну картину. Двоє чоловіків прийшли до храму, тобто Божого дому, на зустріч із Господом. Вони моляться, розмовляють із Небесним Отцем – Своїм Творцем і люблячим Батьком. Тож мають нагоду до радості. Це бачимо у поведінці фарисея. Він піднесений на дусі, дякує Богові за добре життя, що є кращим за інших. У Нього немає підстав до смутку. Однак Ісус оцінив негативно його молитву, бо вона була наповнена гордістю. Справжнім джерелом радості фарисея була висока думка про себе – самолюбство, а не Господь Бог.

Натомість молитва митаря наповнена іншим духом та змістом. Це покаяння за свої гріхи, як прояв довіри Божому милосердю. Митар молиться з надією, що милостивий Господь простить йому гріхи і запевнить спасіння. У молитві митаря немає людської радості у вигляді слів чи емоцій, але є невидима радість у глибині душі, як плід зустрічі з Богом: правдивого покаяння, чистоти душі і довіри Його милосердю, надія на спасіння. Тим самим грішний митар справді щасливий через зустріч із Богом.

Про життя духовних осіб існує вислів: „Сумний монах - сумнівний монах”. Ці слова можемо застосувати і до себе: „Cумний християнин - сумнівний християнин”. Якщо ми є близько Бога, то в душі мають бути плоди зв’язку з Ним: спокій і радість. Якщо молитва не принесла душі спокою і радості, то, можливо, ми не зустрілися в ній з Ісусом, тому й не отримали плодів цієї зустрічі любові: спокою і радості. Ось як апостол Павло описує щастя християн: „Радуйтеся завжди в Господі; знову кажу: радуйтеся. Хай ваша доброзичливість буде відома всім людям. Господь близько. Ні про що не журіться, але у всьому виявляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою, і мир Божий, що вищий над усякий ум, берегтиме ваші серця й думки у Христі Ісусі” (Фл 4,4-7).  

Притча про митаря і фарисея, приготовляючи нас до Великого Посту, позитивно налаштовує нашого духа. Це час не лише обмежень, але передусім щирої зустрічі з Христом у молитві і покаянні, яка оздоровляє нас. А здоров’я душі й тіла – це велике щастя для людини.

Ця притча – дорога до справжнього щастя через молитву, наповнену духом щирого покаяння, яке тісно єднає нас з Ісусом. Коли ми з Христом – ми щасливі, радісні і спокійні за себе, бо наше життя є під надійною охороною - в руках милосердного Бога. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, редемпториста з Нюарку (США)