Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий.

Мр 15,43 – 16,8

У перші дві неділі після Пасхи згадуємо осіб, які тісно пов’язані з воскресінням Христа: апостол Тома, Йосиф із Никодимом та жінки мироносиці. Вони своїм прикладом зміцнюють нашу віру, що Ісус справді воскрес із мертвих, Він живий і дарує віруючим життя вічне.

В описі події воскресіння Христа є один важливий момент, що вхід до гробу Спасителя був закритий великим каменем. Це становило проблему для жінок мироносиць, як вони зможуть увійти до гробу та намастити дорогоцінним миром тіло Ісуса й віддати Йому останню шану. Та бачимо, що Бог Сам вирішив проблему входу до гробу. Ангел відкотив камінь від гробу. Коли мироносиці прийшли до горбу Господнього, вхід до нього вже був вільний. Ця подія закликає нас довіряти Богові, Який успішно вирішує усі наші справи. Прикладом цього є одна мудрість: ,,Починай свій день з молитви, бо вона – це океан Божої любові, в якому тонуть всі проблеми”.

Поведінка мироносиць і порожній гріб подають важливу духовну науку. Скеля, у якій був висічений гріб, може бути образом людини, а гріб образом її безсмертної душі, в середині якої, як у скарбниці, зберігаються цінні Божі дари. Залежно від способу життя, наша душа може бути відкрита або закрита для зустрічі з Ісусом.

Христос як людина третього дня після смерті тілесно воскрес із гробу. Так само й ми маємо духовно воскреснути разом з Ісусом, очистивши душу з гріхів і наповнивши її любов’ю. Бо саме любов дарує справжнє життя.

Якщо уважно придивитися до обставин смерті Ісуса, то відкриємо їхнє глибоке символічне й духовне значення. Гріб, у якому лежало тіло Спасителя, може символізувати нашу душу. Коли чинимо тяжкий гріх, то він руйнує в нас Божу любов, духовне життя, ми втрачаємо присутність Ісуса у своєму серці. Душа без любові стає мертвою. Тому гріх називають духовною смертю для людини. Грішник подібний до мертвого тіла, яке лежить у могилі. Його душа, придавлена численними гріхами, немов каменем, лежить у гробі недбальства. Фарисеїв, які не мали в серці любові, Христос називав побіленими гробами, які повні мертвих кісток.

Духовну смерть Церква виражає у молитвах словами: ,,Многостраждальне моє серце, знеможене численними нападами лукавого, схоже на гріб повної знемоги, прикрите нечутливістю, немов каменем”. Причиною духовної смерті є наш розум, який, не пам'ятаючи про страх Божий, через нечутливість до Божої ласки лежить мертвий у гробі лінивства і позбавлений життєздатності.

Тож гробом для нашої душі є розум і серце, коли вони позбавлені Божої правди та любові. А каменем, який закриває нашу душу від світла Божої любові є гріхи недбалості, лінивства, байдужості, маловірства, гордості, самолюбства, гніву, неправди, нечистоти.

Ця подія відбувалась у Франції. До численно зібраного народу промовляв один противник релігії на тему „перестарілої віри в Бога і загробне життя". „Віра в Бога — це вигадка людей, з цим вже покінчено", - промовець щораз більше розпалювався у своїх доказах, а коли вже закінчив, задоволений своєю промовою, впевнений, що зміг переконати людей, що Бог не існує, дозволив собі коротку дискусію, але не довше, як на п'ять хвилин. Ця подія відбувалась у Пасхальний час. Несподівано слово попросив старенький сільський священик. Промовець з погордою поглянув на нього і нагадав, що він може говорити 5 хвилин. Священик вийшов на трибуну і, звертаючись до слухачів, промовив: „Дорогі брати і сестри. Христос Воскрес!" А зібраний народ одноголосно промовив: „Воістину Воскрес!" „Я закінчив, - сказав священик, - не маю більше про що говорити". Цим отець показав, що віру, яка глибоко вкоренилася в серці народу, не можливо викоренити.

Ліком проти духовної смерті та визволення душі з гробу гріхів є оздоровлення нашого завмерлого розуму та зачерствілого серця через покаяння. Христос, Лікар хворих, Своєю могутньою владою може оживити, немов Лазаря, наш розум і серце, очистити й оздоровити їх Своєю любов’ю й милосердям. Наше серце стане відкрите на прихід Ісуса, готове прийняти Його мир і радість. Коли щиро каємося за свої гріхи, Ісус приходить до нашого серця й наповняє його любов’ю, оживляє душу й наново повертає нас до життя.

Звернімося з довірою до Ісуса про оздоровлення нас з гріховної хвороби, духовної смерті, визволення з печери самолюбства, самовпевненості, воскресіння з гробу лінивства, зневіри, байдужості, розчарування за посередництвом Йосифа, Никодима та жінок мироносиць. І з допомогою Христової правди та любові життя знову повернеться до нас, ми воскреснемо до справжнього щастя з Богом. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист