Жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.

Мр 15,43–16,8

Неділі після Великодня до Зіслання Святого Духа певними подіями та чудами з Євангелія відкривають нам всю глибину таїнства Пасхи Христової. Цим Церква намагається допомогти нам духовно воскреснути, взяти особисту участь у ньому, в цьому приготуванні стати через Христа членами Царства Небесного.

Одним із середників, який допомагає нам глибше зрозуміти значення воскресіння Христового є жінки мироносиці. Втративши свого дорогого Вчителя через Його хресну смерть, вони все ж із надією шукають Спасителя, щоб побачити бодай мертве тіло Ісуса і так зміцнити свого духа. У їхньому пошуку Ісуса присутній страх, бо гріб виявився порожнім. Однак надія перемогла його. В описі цієї події євангелист Матей зазначає, що коли жінки верталися від порожнього гробу, Ісус зустрів жінок і сказав: „Радуйтеся!” і додав: „Не бійтеся! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать” (Мт 28,9-10).

Обравши Ісуса основою свого життя, щира любов допомогла їм побачити Його живого. І це важливий приклад для нас: хто з непохитною надією й щирою любов’ю шукає Христа, Він виходить тому назустріч, відповідає взаємною любов’ю через різні знаки.

Ісус Христос воскрес із мертвих, щоб звільнити нас від перешкод у дорозі до вічності: гріха та його наслідків, зокрема страху. Бо воскресіння Христа – це великий знак любові Бога до людини. Хто переживає Пасху як таїнство особистого духовного воскресіння разом з Ісусом, взаємної любові та тісної злуки з Ним, той не матиме страху. Бо, як пише апостол Іван, „досконала любов проганяє страх геть” (1 Йо 4,18). „А хто боїться, той не досконалий у любові”, тобто замало пізнав любов Бога до себе через Ісуса Христа – Його смерть за нас і воскресіння.

У сьогоднішньому зматеріалізованому світі більшість людей, навіть віруючих, шукають щастя найперше в матеріальних речах, через задоволення ними бажань, забаганок, пристрастей свого тіла, а вже потім у Господа Бога, вживаючи різні середники духовного життя. Що ж схиляє людей більше до світу, ніж до Ісуса Христа? Одним із основних, глибоко скритих коренів у підсвідомості людини є страх. Люди шукають часто матеріального прояву щастя більше зі страху, ніж реальної потреби, користі, бо бояться, що їх не сприймуть, відкинуть люди через інший спосіб життя, що не йдуть за голосом моди. Тому вони так дбають про свій зовнішній вигляд, красу тіла, житла, модний одяг, речі, становище, славу – добру думку людей про себе. Таким чином через прихильність людей, оточення  до себе в основу свого щастя ставлять заспокоєння емоцій. Тому їхнє щастя побудоване на емоційному спокої, рівновазі, опертій на наявності матеріальних речей, які відповідають потребам тіла.

Оскільки існування матеріальних речей короткотривале, вони не приносять людині глибокого спокою, в їхній душі на ділі залишається страх, непевність щодо себе, власної гідності та доброго майбутнього. Тому не відчувають себе вповні щасливими, хоч і мають зовнішні прояви земного щастя – достаток, красу та славу.

Однією з ознак того, що християнин знайшов своє щастя з Богом, є християнське привітання, зокрема під час великих релігійних свят: Христос рождається і Христос воскрес. Використання таких привітань при зустрічі з ближніми свідчить про пережиття правди, яка об’являється у даному святі, як частини свого життя, мій міцний зв'язок віри і любові з Богом. Відповідно така особа має глибокий душевний спокій – відчуття справжнього щастя.

Брак таких привітань показує, що християнин не переживає правд віри, релігійних свят як частини свого життя, особисту участь у них, зустріч з Христом, Його присутність у своєму житті. Тому не отримує глибокого душевного спокою, не відчуває себе вповні щасливим від свого духовного життя. Бо воно поверхневе, звичаєве, не має глибоких коренів – міцного зв’язку любові та віри з Богом. Отож, яка наша віра й любов до Ісуса Христа через присутність чи відсутність відповідних християнських привітань, пошук найперше духовних цінностей і присутність самого Ісуса в нашому житті, такі й плоди, міра щастя – спокій душі отримуємо від них. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, ЗНІ з Нюарку (США)