Кілька днів потім, молодший зібрав усе й пустився у далекий край.

Лк 15,11–32

Євангельські події неділь перед Великим постом вказують на кілька важливих речей, які допоможуть добре пережити час посту: молитва, навернення, мета життя і скарби в житті. Піст – це час приготування до воскресіння Христового, тобто таємниці нашого спасіння. Тому завданням Великого посту є з допомогою молитви пізнати Бога та Його любов, які потрібні для щирого покаяння й навернення, пригадати собі мету перебування на землі – життя вічне, що тим самим Ісус – це найбільший скарб для нас.

Притча про блудного сина показує нам істину, що дорогою до спасіння та щастя є Божа воля. Виконання Божої волі Христос встановив одним із прохань молитви Отче наш.

Коли говоримо про волю Бога в нашому житті, то маємо бачити в ній не обмеження свободи, а велике добро для нас. Адже Бог є нашим небесним Отцем, а Божий Син – Спасителем, приятелем, Які все роблять для нашого добра, щастя земного та вічного. Пояснення цього просте й зрозуміле, бо Бог є любов’ю, а любов ніколи не чинить зла, завжди бажає добра, особливо любов Бога.

Коли говоримо про Божу волю в нашому житті, то властиво йдеться про те – прийняти чи не прийняти любов Бога. А остаточно запросити Бога у своє життя, будувати його з Богом або без Нього. Бо де є любов, там присутній Христос – надійна основа нашого життя та щастя.

Прикладом цього є притча про блудного сина, яку читаємо нині. Поведінка молодшого й старшого сина мають один і той самий недолік: вони не розуміють волі батька й хочуть виконувати свою волю. Молодший син вирішив покинути рідний дім і будувати життя на свій розсуд, за власними бажаннями. Однак його життєві плани принесли негативний досвід. Молодший син залишився без засобів для прожитку, став бідувати, голодувати. Тож повернувся до рідного дому, де можна жити безпечно та спокійно.

Хоч старший син постійно перебував вдома, однак виконував працю, тобто сприймав волю батька як обмеження своєї свободи, можливості веселитися з друзями. Він відчував себе чужим у рідній хаті.

Якщо заглибитися в поведінку молодшого й старшого сина, то в них однакова проблема: обидва не розуміють, ким батько є для них, не пізнали Його любові. Вони не зрозуміли, що батько найкраще дбає про них і готовий зробити все для їхнього щастя.

Подібно поводяться чимало людей, які вірують у Бога, вічність, моляться, але свою гідність бачать у вигоді тіла, становищі, шукають щастя в речах(оберегах), грошах, достатку, славі. Хоч усе це здобувають, але не мають душевного спокою, правдивої радості й любові в житті. Бо не земні речі, а лише особа, зокрема Бог може заспокоїти всі потреби людини, проявити належну повагу і вчинити її щасливою.

В однієї матері смертельно захворів син і лікарі не давали гарантії на його видужання. Стривожена й заплакана матір прибігла до священника, просила відслужити за хворим сином Службу Божу. «Я дуже вас прошу, отче, щиро помоліться, щоб обов'язково мій синочок одужав». Священник відповів: «Я буду молитися щиро, але на все є Божа воля!» Але мати, коли почула ці слова, промовила: «Ні, ні, отче! Не Божа, а моя нехай буде воля, бо я дуже хочу, щоб мій син залишився живий». І справді, хворий хлопчик одужав від смертельної хвороби, став здоровим і виріс, та тільки мати не зазнала від нього потіхи. Він зв’язався із поганою компанією, став блудним сином і почав свою маму зневажати. А коли мати його картала, грозила, що віддасть його в поліцію, він, злякавшись, вирішив убити маму. Коли зробив це, сам покінчив життя самогубством.

Тут виникає питання: а чи не хотів Господь меншого лиха матері у свій час? Та засліплена любов'ю до сина мати не зрозуміла Божих планів. «Не Божа, а моя воля нехай станеться», – зі сльозами промовляла мати.

Стараймося і ми, як християни, у всьому покладатися на волю Божу, вірмо, що Господь робить все для нашого добра тут, на землі, а також на небесах у вічних оселях Свого Царства.

Притчею про блудного сина Ісус показує важливе завдання Великого посту: з допомогою Божого Слова, тобто Євангелія пізнавати правду про людину, життя, Бога та Його любов, Який є єдиною, надійною основою й джерелом життя, щастя кожної людини. Доказом цього є життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Він на ділі показав нам любов Отця, Який кожній людині дарує щастя земне та вічне. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист