Опам’ятавшись, він сказав до себе: „Встану, піду до батька мого і скажу йому: я согрішив проти неба й проти тебе”.

Лк 15,10-32

У молитвах Церкви від неділі митаря і фарисея до кінця Великого посту лунає заклик: „Відчини мені двері покаяння, Життєдавче”. Радісний різдвяний тон духовного життя поступово замінюється сумним. Це стає запрошенням до переоцінки цінностей, переосмислення свого життя. Неділі перед Великим постом приготовляють нас духовно до нього, пробуджують у серці дух покаяння і навернення. Прикладом цього є притча про Блудного сина.

Великий піст готує нас до належного пережиття найбільшого знаку любові Бога до людини – смерті і воскресіння Ісуса Христа. Зокрема маємо наново відкрити для себе Господа Бога як найбільше добро, джерело добра і життя. Виконати це допомагає нам постава люблячого батька в притчі про блудного сина. Через голод і приниження на чужині молодший син усвідомив собі, ким насправді є його Батько і він сам. Пам'ять про велику любов Батька до обох синів зродила в його душі усвідомлення своєї помилки і велике каяття.

У єврейському розумінні згрішити означає не потрапити в ціль, тобто розминутися з головною метою життя. Блудний син, покинувши Батька, відійшов від правдивої мети життя – ставати подібним до нього. Перебуваючи на чужині в голоді й самотності, син зрозумів свій гріх, що вибрав шлях, який не веде до Бога, а від Бога, віддаляє від правдивого життя та любові.

Завдання Великого посту - допомогти нам глибше пізнати Бога і себе, щоб завдяки цьому пізнанню краще очистити свою душу й належно приготуватися до свята Пасхи.

Серед людей існують різні жарти, як стосовно земного, так і духовного життя. Розповідають, що один чоловік у Великому пості прийшов до сповіді. На кінець сповіді священик запитав його, чи він жаліє за вчинені гріхи. А той відповів: „Та хто би жалів за ними”. Нажаль таке поверхневе розуміння гріха та покаяння поширене й сьогодні серед багатьох християн.

Очищення душі потребує щирого жалю, розкаяння серця за допущені гріхи. Жаль свідчить про розуміння гріха і Божої любові, відкритість душі для Ісуса Христа, бажання відновити свій зв’язок любові з Господом Богом. Він вказує на важливість Бога для мене: з любові чи користі.

Жаль, як важливий елемент, присутній у Тайні Сповіді. Він належить до п’яти умов доброї сповіді. Хто виявляє його після визнання своїх гріхів, той щиро любить Христа, а хто не говорить цього, той кається з обов’язку чи зі страху. Жаль після гріхів - це бажання навернутися, змінити своє життя, будувати його з Ісусом, відповідно до Його науки, а не лише з користі.

Блудний син виявляє жаль за свою помилку, свій гріх перед собою, а потім відкрито перед батьком. Зрозумівши власний гріх, він кається самостійно, без впливу інших людей. Ніхто не заставляє його до цього, не вимагає від нього. Він робить це особисто. А що заважає, не дає мені підсумувати гріхи на сповіді, сказати: жалію, каюся за свої гріхи, хочу поправитися.

Добре! Я назвав під час сповіді вчинені гріхи. А що далі? Хто має нести відповідальність за мої гріхи: сусід, єпископ, президент чи Папа Римський? Що я буду робити після сповіді, як планую дальше жити? Якщо я не говорю, не додаю, що каюся за гріхи, тоді моя сповідь є більш формальна, чистою арифметикою, сухою статистикою, ніж зустріччю любові з милосердним Ісусом. Це означає, що я не хочу взяти відповідальності за свої грішні вчинки. Сповідь без жалю чи покаяння свідчить про те, що людина не відкриває вповні своєї душі для Бога, не довіряє себе Йому, сповідається більше з користі, для людського спокою, а не з любові й взаємної довіри. Така сповідь не є зустріччю сина з люблячим Батьком. Коли ми підсумовуємо сповідь щирим жалем, це означає, що переживаємо її як зустріч із нашим небесним Отцем. Ми йдемо доброю дорогою, яка провадить нас до мети життя – бути біля Бога, у зв’язку любові з Ним.

Спосіб нашої сповіді, покаяння свідчить про міру відкритості душі для Ісуса Христа. Наскільки ми відкриваємо своє серце для Ісуса, настільки дозволяємо Йому ввійти в наше життя, настільки Він може наповнити його своєю любов’ю і милосердям, змінити його на краще. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, ЗНІ з Нюарку (США)