Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 

Мт 14,14-21

Починаючи з цієї неділі, у Євангелії бачимо інший спосіб діяльності Ісуса Христа. Перед тим люди самі приходили до Ісуса зі своїми проблемами: сотник, який просив про оздоровлення свого слуги, двоє біснуватих очікували звільнення від демонів, товариші принесли розслабленого, двоє сліпців і німий біснуватий. Сьогодні Христос сам виходить до людей і допомагає їм. Він перший проявляє ініціативу, зацікавлення людськими проблемами і вирішує їх. 

Питання Божої допомоги завжди актуальне у людському житті. У нинішньому Євангелії чуємо історію про чудесне розмноження Спасителем п’яти хлібів і двох риб на п’ять тисяч людей. Коли до Христа прийшла велика кількість людей, Він служить їм, дбає про поживу для їхньої душі та тіла: навчає їх, оздоровляє всіх хворих та чудесно розмножує хліб і рибу. Євангелист Матей змальовує діяльність Ісуса за допомогою трьох дієслів: побачив, змилосердився, оздоровив. Усі вони мають логічну послідовність. Ісус побачив тих людей, що його потребували, вони шукали саме Його, тому Він і змилосердився над ними. Христос проявив до них подвійне милосердя. Впродовж дня Він зцілив усіх немічних людей, які прибули до нього. А в кінці дня чудесно нагодував усіх хлібом і рибою. 

Чудо п’яти хлібів знову нагадує нам про велику любов Бога до людини. Йому не байдужі жодні людські труднощі чи проблеми.

Ісус постійно старається допомагати нам у різних життєвих ситуаціях. А вже від нас залежить, чи зуміємо побачити й прийняти цю допомогу. Це в свою чергу порушує питання про рівень духовного життя, зокрема нашої віри – вміння бачити присутність і дію Христа у різних видимих знаках: особах, подіях, обставинах життя. Хто шукає найперше Ісуса, той отримує від Нього ласку бачити Його у щоденному житті. Хто ж у духовному житті: молитві, богослужіннях і Святих Тайнах шукає лише Божих дарів, а не старається глибше пізнавати Христа та Його науку, той не бачить Його у своєму житті. Бо не розуміє знаків, які вказують на присутність та допомогу Ісуса. 

Глибоке духовне життя допомагає нам відчувати й розуміти потреби ближніх і ставати Христом для них, бути руками, ногами, устами, очима Ісуса для ближніх у їхніх потребах. Цю правду Христос виразив словами: „Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене…. Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили” (Мт 25,35-40). 

Ще однією важливою особливістю чуда п’яти хлібів є те, що Господь робить його не сам, а з допомогою апостолів. Ісус чинить їх співучасниками цього чуда та відповідальними за добро людей. Сьогодні Господь не тільки робить чудо помноження хлібів, а й вчить ділитися добром з ближніми, давати те, що в наших силах і спроможностях, а решту Сам доповнить. Тож робімо все, що можемо, а Бог завжди це помножить, наші незначні вчинки принесуть великі плоди!

Третім цікавим моментом у нинішньому чуді є те, що Ісус чудесно годує людей, використовуючи хліби і риби, які вони мали з собою. Він не відсилає їх шукати поживу самостійно, як пропонують апостоли. Це означає, що Христос допомагає нам через ближніх, або через нас посилає допомогу іншим, послуговуючись дарами, які посідаємо. Бог не вимагає від нас багато... Він хоче всього... Дарувати Йому те, що маємо. Тільки такий підхід з боку людини, уможливлює чудо з боку Бога. Для того, щоб народилася нова Україна, щаслива сім’я, родина, кожен повинен внести свій внесок, повноцінно використовувати дари, які маємо від Бога, а все решту зробить Господь. 

Такий спосіб допомоги ближнім – це заклик до довіри Богові. Бо все, що маємо, є даром від Бога. Коли використовуємо свої таланти на Божу славу, а не для власної вигоди, тоді Христос укладає все так, що вони служать для добра нашого та інших людей. 

Минулого року один побожний чоловік черговий раз поїхав у Меджугор`є і запросив із собою знайому жінку, яка хворіла і не могла мати дітей, хоча вона про це не просила й не виявляла особливого бажання. Коли жінка повернулася додому в Крим і зробила чергове обстеження, виявилося, що хвороба зникла. Після обстеження головний лікар підійшов до неї і сказав: „На диво ви здорові. Ваша хвороба пропала. Що ви робили, бо сучасна медицина не лікує таких хвороб, яка була у вас”. І вся лікарська комісія визнала це як чудо. На перший погляд, це проста історія, але так у 21 столітті Ісус творить чуда за посередництвом Богородиці та людей. 

Це євангельське чудо - духовний урок для учнів усіх поколінь. Поруч із нами зажди є голодні та спраглі люди – не завжди їжі, але часто – любові, співчуття, підтримки, уваги, милосердя, прощення, доброго слова, заохочення, посмішки… І сьогодні Господь каже до нас, подібно як колись до своїх апостолів: «Не треба їх відпускати, відсилати до когось, накидати комусь, відмахуватись від них, робити круглі очі, чи в розпачі втікати від них. Ви дайте їм їсти. Не потрібно багато. Тільки те, що маєте: свій час, увагу, ідеї, гроші, енергію, таланти, спритність, відвагу, оптимізм, посмішку, смирення, повагу, вірність…». 

Коли спроможемося на цей крок довіри до слова Христа – побачимо те, що свого часу досвідчили апостоли – присутність Божого Царства, що надходить у могутності, любові Бога у світі. Бо Він не тільки тимчасово наситив п’ять тисяч біля Галилейського моря, але як Воскреслий Господь запевняє: «Я – хліб життя. Хто приходить до Мене – не голодуватиме; хто в мене вірує – не матиме спраги ніколи» (Йо 6,35).

Якщо в нашому житті буде багато вчинків любові, милосердя, прощення, вони наповнять його присутністю самого Ісуса Христа, а через Нього добром, здоров’ям, миром, достатком – всім, що потрібне для нашого щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігора Колісника, ЗНІ з Нюарку (США)