І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього.

Мт 9,27-35

Потреба здоров’я, оздоровлення завжди була і залишається актуальною. Це важлива ознака щастя людини. Хто здоровий, може зробити багато добра в житті. Тим, хто дарує нам здоров’я – є Христос.

Ісус оздоровляв людей у різний спосіб: під час подорожі, у синагозі, вдома. Деяких хворих Ісус оздоровляв вдома: теща Петра, дочка Яіра, слуга сотника, двоє сліпців. Чому Ісус робив це на самоті?

Він уникав зайвої людської слави, аби світська і церковна влада не сприйняла це як намагання зробити повстання, захопити ним владу в Єрусалимі. А також навчити нас тікати від людської слави.

Ще одне значення зцілення сліпців вдома – це нагадування про мету нашого життя. Ісус прагнув пояснити людям, що після земного життя маємо повернутися у свій дім – до неба. Сліпота тілесна й душевна не дає нам бачити мету життя. Ісус повертає людям зір не тільки для земного життя, а щоб бачили його кінцеву мету – прийти до дому Отця, осягнути Царство Небесне.

Одному вченому сучасності приснився сон, що він немовби зустрівся з вченим, що жив тисячу років тому. Сучасний вчений почав хвалитися про новітні досягнення розуму. Він дуже захоплювався винаходами, які миттю переносять людську мову на тисячі кілометрів. Достатньо, щоб хтось заговорив у мікрофон, як його почують сотні, а навіть і тисячі, людей, хоч би вони знаходились на іншому кінці земної кулі. Колишній вчений відповів, що це дуже гарно, але запитав, чи дійшла мова до такої досконалості, коли нею не ображають Бога і не кривдять ближнього. „У цьому плані у нас не все добре”, - відповів вчений наших днів. „Тоді ви не маєте чим хвалитися”, - закінчив старий вчений.

Оздоровлення сліпців у хаті має також духове значення. Воно вказує на те, що віра народжується в тиші серця – нашого духовного дому. Лише там можна почути голос Христа і принести плід віри.

Важливою умовою зцілення завжди була віра, що Господь може це зробити, бо Він є Богом. У розповіді про двох сліпців розкривається суть віри. На прикладі сліпців Господь показав, що не віра повинна бути наслідком зцілення, але зцілення – наслідком віри (адже сліпці стали зрячими, тому що мали віру, а не тоді повірили, коли отримали зір). З цього очевидним є те, що вони вірою заслужили на виконання їхнього прохання, а не знайшли віру внаслідок виконання їхнього прохання. Якщо вони повірять, Ісус обіцяє їм зір.

Спосіб, яким Христос вилікував двох сліпців – на самоті, можна теж пояснити як приклад молитви серця. Віруюча людина часто відчуває потребу Бога, але не завжди є можливості спокійно молитися довші молитви. Тоді в різних ситуаціях під час дня, коли потрібна Божа допомога, відповідь на складне питання, вирішення проблеми, душевний спокій можемо звернутися до Ісуса, Богородиці чи святих коротким висловом – молитвою серця: Господи, помилуй мене, Маріє, молися за мене, святий Тадею, захисти мене. Також можна практикувати молитву з допомогою Божого слова. Подумати і пригадати собі, який вислів Нового Завіту, слова Христа відповідають даній ситуації, пов’язані з нею. Наприклад: „Для Бога немає нічого неможливого”, „все можливе тому, хто вірує”, „хто витримає до кінця, той спасеться”, „Бог любить тих, хто дає щедро”, „не бійтеся, я з вами”, „прийдіть до мене, я заспокою вас”, „шукайте і знайдете”, „любіть ворогів ваших”, „у кого мої заповіді, той мене любить”. Звернення до Ісуса такими словами будуть одночасно молитвою, проявом віри та любові до Бога. З допомогою таких цитат Євангелія знайдемо відповідь на питання та душевний спокій.

Оздоровлення двох сліпців і німого біснуватого – це не тільки справа віри, а також солідарності з недужими. Зцілення сліпців є проявом солідарності Бога з людиною.

Ісус завжди виходить назустріч людині, допомагає всім дармо, тобто служить їм безкорисливою любов’ю.

Звільнення німого від біса та німоти – це приклад солідарності людини з людиною, жертовної любові. Чоловік, опанований злим духом, будучи не в змозі говорити, не міг ані сам просити помочі, ані через інших, так як біс зв’язав його язик, а з язиком і душу. Тому й потрібно було, щоб біснуватого привели інші до Христа. Така любов виразно свідчить про правдивість нашої віри. Бо як каже Христос, по плодах віри пізнаємо її. А найважливішим плодом віри є любов, як навчає апостол Павло: „Тепер же остаються: віра, надія і любов – цих троє але найбільша з них любов” (1Кр13, 13). Як ми любимо ближніх і самого Христа в них, настільки правдивою є наша віра в Нього, важливість Ісуса для нас. Сучасний зматеріалізований світ дуже потребує жертовності та безкорисливості до ближніх. Митрополит Андрей часто молився про дар жертовності й самовідданості для нашого народу: „Випроси нам великих святих, героїв християнської любові, дай нам багато святих батьків, які вели б численне потомство дорогами християнської мудрості і справедливості. Дай нам матерів, повних геройської любові, які ту любов передали б дітям і внукам, і не боялися тягарів материнства”.

Спаситель ставив жертовну та милосердну любов основою правдивого почитання Бога та спасіння: „Я милосердя хочу а не жертви” (Мт 9,13). Бо жертовність і милосердя свідчать про відкритість душі та готовність робити добро. А любов Христа завжди відкрита і готова дарувати себе іншим.

Підсумовуючи оздоровлення сліпців і німого біснуватого, ще раз бачимо зв'язок віри і любові. Хай наша віра, потверджена вчинками любові, приносить нам оздоровлення тілесне і душевне. Тоді Ісус, подібно як сліпців і німого, благословить нас любов’ю, яка є основою життя і щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист