Тоді він доторкнувся до їхніх очей, кажучи: – Нехай вам станеться за вашою вірою!

Мт 9,27-35

Читаючи розповідь про оздоровлення двох сліпців і німого, виразно бачимо, що однією з основ цих подій є зустріч з Ісусом Христом. Зустріч з Ісусом – це важливий елемент у духовному житті. Головною метою життя християнина є спасіння, осягнути Царство небесне, тобто стати постійним учасником спільноти любові людини з Богом. Наша участь у спільноті з Отцем і Святим Духом починається тут на землі через Ісуса Христа. Тому духовне життя християнина повинно проходити в атмосфері зустрічі зі Спасителем. Особисту і церковну молитву, участь у богослужіннях, Святих Тайнах маємо переживати не як обов’язок чи як середник для вирішення земних справ, а як зустріч з Ісусом Христом. Бо не обов’язок чи звичай, а зустріч з Господом допомагає нам пізнавати Його, а пізнання зроджує в душі віру і любов – способи зв’язку з Ним. І саме міцний зв’язок з Богом запевняє нам Його опіку, допомогу та різні оздоровлення. 

Під час зустрічі з двома сліпцями, Ісус торкнувся рукою їхніх очей. Через цей тілесний дотик Його любов торкнулася їх і оздоровила. Коли Спаситель зустрівся з німим біснуватим, Він торкнувся його своїм словом і хворий звільнився від злого духа та німоти. Божа допомога, опіка, оздоровлення – це дотик любові Ісуса до нашої душі чи тіла. 

Господь Бог зустрічається з нами й доторкається до нас у різних явищах природи, подіях, обставинах життя, через людей. А також у Церкві через слова Євангелія, молитву, Святі Тайни, священників. 

Коли хочемо отримати допомогу чи оздоровлення від Ісуса, маємо зустрітися з Ним, щоб Він доторкнувся до нас своєю любов’ю й очистив душу з гріхів, звільнив від спокус, вилікував з недуг. Для цього у щоденному житті маємо багато нагод зустрітися з Христом, діткнутися Його та чимало подій, де Господь зустрічається з Нами, дотикає нас своєю любов’ю і милосердям. Коли в житті стаються якісь кризи, труднощі, люди часто кажуть, що Бог не чує, не бачить, покинув нас. Насправді це не так. Христос ніколи не покидає нас, адже сам сказав: „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28,20). То скоріше ми покидаємо Його своїми гріхами: слабкою вірою та надією. 

Кожен новий день у нашому житті – це чергова зустріч з Ісусом Христом. Він зустрічається з Нами в ранішній молитві, коли дякуємо за щасливу ніч та просимо Його благословення на цей день. Бог дотикає нас першими променями сонця, яке сходить, як світлом надії, заохочуючи цим нас до добрих справ. Під час дня Христос зустрічається з нами в різних подіях, обставинах, в особах ближніх, від яких отримуємо допомогу. Через них торкається також нашої душі, сумління, коли посилає спокій, відвагу свідчити свою віру, дотикає нас словом правди, надії на успіх.. 

Христос зустрічається з нами також невидимо у молитві, богослужіннях, Святих Тайнах, Євангелії, де торкається нашого серця Своєю правдою, любов’ю і милосердям. Хто переживає їх як зустріч з Ісусом, а не обов’язок, той відчує у них дотик любові і милосердя Христа. 

Немає сумніву в тому, що Ісус завжди виходить нам назустріч, доторкається до нас Своєю любов’ю. Про це свідчать приклади з Євангелія, життя святих, чудесні оздоровлення людей у Церкві. Христос приходить до нас іноді у вигляді важких хвороб чи навіть смерті рідних. Але хто вміє приймати це у повній згоді з волею Бога, в дусі любові, той переживає після цього глибоке навернення, ще більше зближається у любові до Христа. То від нас залежить, чи ми виходимо назустріч Ісусові дорогою Божих заповідей, вміємо розпізнавати, відчувати дотики Його любові до нас, стараючись глибше пізнавати Ісуса Христа. 

У лікарні лежав поранений солдат, який повністю осліп. До нього приїхав батько. Побачивши нещасного сина, серце батька переповнилось такою любов’ю й жалем, що він не міг навіть вимовити слова, а тільки підійшов і поцілував його. Син не знав, що батько приїхав, але через той поцілунок він пізнав його і промовив: - Тату, я радий, що ти приїхав! 

Так син без слів впізнав свого батька, впізнав через один дотик батьківських вуст, через поцілунок любові. Так і діти Божі без слів впізнають свого небесного Отця, коли Він торкається до них. Вони відчувають Його ніжний дотик до свого серця й тоді невимовна радість наповнює їхню душу. 

Отож, у нашому житті є багато можливостей зустрітися з Ісусом, щоб Він доторкнувся до нас Своєю любов’ю і милосердям. Потрібно лише навчитися все переживати як зустріч з Христом, а не випадковість чи збіг обставин. Бо, як кажуть у народі: „Що хто шукає, те й знаходить. Що хотів, те і маєш”. Хто шукає у житті лише Божі дари, а не самого Ісуса Христа, той не бачить Його. Хто ж шукає найперше Бога, тому Він показує свою присутність, опіку та любов. Правдивість цього потверджує псалмопівець словами: „Я шукав Господа і Він почув мене, звільнив мене від усіх моїх скорбот”. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Миколи Бичка, ЗНІ з Нюарку (США)