І от принесли до нього розслабленого, що лежав на ношах.

Мт 9,1-8

Однією з недуг, яка сьогодні поражає багатьох людей у світі є розслабленість. Вона буває не тільки у фізичному, а часто у духовному вимірі. Це проявляється через недбалість, легковажність, лінивство, байдужість, різного роду залежності. Розслабленість духа - це стан, коли людиною керує світ, гріх, зіпсована моральність, а не здоровий розум.

Першою причиною і проявом духовної розслабленості є слабка віра, надія, довіра людей до Бога, коли маловірство (забобони), пристрасті тіла, світ керує нами. А також перевага людських цінностей над духовними, тіла над душею, самолюбства над любов’ю. Все це – вияв надії на себе. Особливим знаком недуги розслаблення у теперішній час є різні прояви розпусти: одностатеві шлюби, рухи та спільноти нетрадиційної сексуальної орієнтації (ЛГБТ), гендерна ідеологія, преса та фільми з відкритим еротичним змістом.

Хвороба розслаблення починається з розслаблення людського розуму. Коли людина обожествлює свій розум, вважає, що зможе все пізнати й керувати цілим світом. Живе переконанням, що може сама встановлювати цінності, панувати над людським життям: визначати кому і коли народжуватися чи помирати. Це аборти і евтаназія. Теперішнє людство намагається утвердити в собі почуття самодостатності. Живе переконанням, що з допомогою досягнень науки і техніки, медицини, новітніх технологій можна вирішувати всі життєві проблеми.

За розслабленням розуму йде розслаблення волі. Тоді не розум керує волею, а пристрасті тіла. Людина шукає щастя, догоджаючи пристрастям свого тіла: розпуста до і після одруження, наркоманія, алкоголізм, ігроманія, грошолюбство. Таким чином будує життя на піску самолюбства, а не на камені віри та Божих заповідей. Апостол Павло описує таких людей словами: „Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління. Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні”. (Тит 1,15,16)

Жертвою розслабленості розуму і волі сучасної людини стає сім’я. Вона перестає бути основою суспільства, колискою, школою життя, скарбницею релігійних і національних цінностей (мови, культури, історії). Її перетворюють на заклад партнерства й дешевих розваг.

Проявом і прикладом розслабленості людства став його стан через епідемію коронавірусу. Блаженніший Святослав так висловився про це: „Горда сучасна людина, яка в певний момент повірила, що може збудувати нову потужну глобальну цивілізацію, заперечуючи всякий свій стосунок з Богом, відчуває себе у цей час особливо упокореною та застрашеною. Маленька невидима для людського ока істота – вірус, менший від живої клітини – «вмить розбила ілюзію всемогутності сучасного людства, обвалила світову економіку, знерухомила цілі країни і континенти». «Таке відчуття, що сучасні суспільства справді вмить стали розслабленими: маючи найвищий в історії людства рівень розвитку медицини, ми є не здатними не тільки запобігти цій інфекції, а й впевнено контролювати шляхи її поширення”.

При цьому Предстоятель УГКЦ пояснив, що саме до цієї розслабленої, розбитої і застрашеної людини сьогодні приходить сам Спаситель і благовістує добру новину: «Бадьорися сину, доню, відпускаються тобі твої гріхи!» Щоб отримати цей дар Божої любові і милосердя, Ісус очікує від нас одного: твердої, живої і діяльної віри. У всьому покласти надію на Нього, намагатися відчути присутність Христа у своєму житті з допомогою молитви та довіряти словам науки Спасителя.

На завершення роздумів про оздоровлення розслабленого Блаженніший Святослав зазначив: „Нехай сучасна людина позбудеться ідолопоклонства перед самим собою і плодом власного інтелекту. Сьогодні у покорі визнаймо себе розслабленими перед обличчям Господнім і, отримавши прощення наших гріхів через покаяння, почуємо його наказ: «Кажу тобі встань!»”

Коли будемо керуватися здоровим розумом і вірою, шукати в житті Христа, то після цього неодмінно залишиться в душі радісний досвід Божого милосердя до нас!

Радісне відчуття того, що наше життя не в людських руках, сила яких є завжди обмеженою, але в руках Божих! Залишиться досвід того, що навіть коли хвороба чи гріх віддалили нас від людини та Бога, Бог Себе від нас не закривав і не відокремив. Він є разом з нами і Його оздоровляюча рука та слово, наповнені любов’ю і милосердям, зажди є над нами. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Сяргея Гончарова, ЗНІ з Нюарку (США)