Щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.

Мр 10,32–45

У Євангелії п’ятої неділі Великого посту читаємо про похід Ісуса до Єрусалиму. Це означає, що піст поволі завершується, до свята Пасхи залишилося ще два тижні. Пасха Христова – це таємниця нашого спасіння. Ісус помер і воскрес, щоб відновити зв'язок любові людини з Богом. Хто помирає разом з Ісусом, той зможе воскреснути з Ним до життя вічного, як пише апостол Павло: ,,Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним” (Рм 6,8).

Сьогодні Христос навчає про хрищення та чашу, яку учні мають пити з Ним. Тема чаші в кінці посту не є випадковою. Чаша в Старому Завіті була символом єдності. Пити чашу разом за одним столом, означало проявити до того, хто запросив на гостину, любов, повагу та пошану.

Чаша Христова - це знак тісної єдності, любові людини з Богом, правдивої дружби, тобто готовності все переживати з Ісусом.

 Коли Христос говорить з апостолами про чашу, то цим випробовує правдивість їхньої любові, чи вони готові до жертви - пережити разом із Ним Його терпіння й радіти потім славою Його воскресіння. Жертовна любов - це прояв довіри Богові. Ознакою правдивої любові є також служіння, про яке Господь говорить у кінці Євангелія.

Наукою про пиття чаші та служіння Христос запрошує нас зробити перші підсумки пройденого посного шляху, подивитися на його плоди, а зокрема на досконалість любові та її прояви. Любов, за словами апостола Павла, – це не тільки почуття задоволення. Вона має різні риси й прояви, готовність виконати Божу волю. У цьому найкраще проявляється наша єдність з Ісусом та досконалість любові до Бога.

Один селянин прожив усе життя в тяжкій праці. Багатств не нажив, зате здобув мудрість. Він обробляв землю разом із сином — від ранку до вечора. Якось син підійшов і каже: ,,Тату, у нас лихо! Кобила втекла...” ,,А чому ти одразу вирішив, що це лихо?” - спокійно відповів батько. ,,Почекаймо, побачимо, що час покаже”.

Минуло кілька днів і кобила справді повернулася. Та ще й привела з собою дикого жеребця. ,,Тату, це ж радість! Кобила повернулася та ще й коня привела!” ,,А чому ти вирішив, що це щастя? - усміхнувся батько. - Зачекаймо, побачимо, що з того вийде”.

За якийсь час син вирішив осідлати дикого коня. Але кінь, не привчений до вершника, став дибки, скинув хлопця і той зламав ногу. ,,Тату, от тепер точно біда, ногу зламав...” ,,А ти знову поспішив із висновками, - спокійно мовив батько. - Почекай трохи. Що є добро, а що лихо - покаже тільки час”. Син не сперечався. Поскакав до ліжка, намагаючись не впасти.

Минуло кілька днів. У село прибули царські гінці забирати до війська всіх молодих і здорових хлопців. Зайшли й до селянської хати. Побачили, що син кульгавий, - зламана нога. Розвернулися й пішли далі, не взявши його. І тільки тоді син зрозумів: ,,Не варто поспішати з висновками. Те, що здається бідою, може виявитися благословенням. А те, що здається щастям, - навпаки”.

Батько не дав синові готове вирішення проблем, але прикладом батьківської любові старався передати йому велике добро – дар мудрості. А мудрість уміє знаходити відповіді на питання та вирішення проблем. Божа мудрість здатна вибирати те, що приносить нам найбільше добра.

Пасха Христова, до якої духовно приготовляємося, - це найбільший знак безмежної любові Бога до нас. Прийнявши хресну смерть, Божий Син досконало виконав волю Отця й на ділі об’явив Його любов до людей. Христос віддав своє життя, щоб ми отримали прощення гріхів і життя вічне. Він показав приклад досконалої любові, яка вміє слухати голос Бога й служити ближнім.

Наука про пиття чаші та служіння – це запрошення удосконалювати свою любов, ставати подібними до Отця за прикладом Ісуса. Досконалість Божої любові є в тому, що Бог зміцнює усіх, хто живе правдою, та допомагає навернутися тим, хто зійшов з дороги Божих заповідей. Наша готовність допомогти ближнім свідчить про те, що вміємо розпізнати в житті Божу волю й відповідати на неї ділами любові.

Коли наповнимо себе любов’ю Ісуса, зможемо любити людей, які є біля нас, і допомогти у наверненні, зближенні до Бога грішникам.

Цим засвідчимо, що ми духовно воскресли, готові стати учасниками плодів Христового воскресіння – Божого Царства та життя вічного. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист