Чи можете пити чашу, яку я п'ю?

Мр 10,32–45

Коли у Євангелії Великого посту читаємо розповідь про смерть і воскресіння Ісуса – це означає, що вже близько свято Пасхи. Завершується також час посту – підготовки до Великодня. Говорячи про духовне приготування до Пасхи, маємо на увазі не тільки Сповідь, Причастя, участь у покутних богослужіннях. Тобто виконати певні релігійні звичаї.

Приготування до будь-якого церковного свята означає навчитися наслідувати приклад Христа. Молитва, Слово Боже і Святі Тайни у Великому пості мають допомогти нам стати подібними до Ісуса.

У Євангелії п’ятої неділі посту читаємо, як Христос розповідає учням про свою смерть і воскресіння в Єрусалимі. Але вони не розуміють значення цих слів, Божих задумів. Апостоли думають, що Господь іде до Єрусалиму здобути владу й міркують собі про кращі місця біля Його трону. Щойно після Воскресіння Ісуса вони вважатимуть за найбільшу честь наслідувати Його життя у всьому.

Те саме відбувається, коли Спаситель говорить про чашу терпінь, а учні думають про чашу людської слави, комфортного життя. Ісус же має на увазі хресну смерть. Він іде в Єрусалим, щоб віддати своє життя для спасіння людства, щоб ми отримали прощення гріхів. У такий спосіб Христос став подібним до нас у всьому, крім гріха, як навчає апостол Павло. Через первородний гріх – непослух і недовіру небесному Отцеві людина віддалилася від Нього, від справжнього щастя. Оскільки людина сама не могла виправити свого грішного вчинку, Божий Син вирішив смертю на хресті перепросити Бога за гріхи людей. Бог в Ісусі Христі служить людям ціною життя Свого Єдинородного Сина. Ісус взяв на себе відповідальність за вчинки людини й таким чином став солідарний з нами у всьому: в успіхах і терпіннях. Коли ми стаємо подібними до Христа у покорі й терпеливості, то разом із Ним йдемо надійною дорогою до щастя разом із Богом. Прикладом цього є життя та слова апостола Павла: ,,Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене” (Гал 2,20). Якщо Ісус перебуває в нашому серці, то разом із Ним маємо джерело щастя в собі.

Наслідувати Христа, означає безкорисливо служити ближнім, про що свідчать Його слова: «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служити, лише щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».

Один батько, який у молодості овдовів, сам виховував своїх двох синів. Сини з невдячністю ставилися до батька і не слухали його. Якось, коли вони зробили поганий вчинок, батько посварив їх і сказав: „Якщо ви ще раз повторите, то кожен з вас дістане по десять ременів". Але ця погроза виявилася даремною. Буквально наступного дня вони зробили це саме. Тоді батько покликав їх до кімнати, взяв ремінь, вибив їх, але і це виявилося даремним. Іншим разом батько зняв із себе сорочку і наказав кожному з них бити його по десять разів. Вони противилися, не хотіли, але батько настоював на тому, щоб сини виконали його наказ. Проминуло декілька років після цього випадку і обидва сини прийшли до свого батька зі сльозами на очах і промовили: „Тату, тим вчинком ми багато навчилися, ти дозволив нам пізнати Бога і Його любов до людини".

Коли вдивляємося в життя нашого Спасителя, то бачимо, що воно містить різні моменти. Були приємні: Благовіщення, Народження, Його Переображення, Воскресіння. Але також було багато моментів важких: коли Ісуса хотіли каменувати, осуджували, а вкінці заарештували, бичували, плювали на Нього, насміхалися з Нього і розп’яли на хресті.
Подібно є і в нашому житті, як каже апостол Павло: «Хто з Христом страждав, той з Христом воскресне», – ми ніколи не зможемо обминути того, через що пройшов Господь. У народі кажуть: «Христос терпів і нам велів». Так само, як Спаситель пройшов через зраду, біль, зневагу і навіть був убитий, так і кожному з нас доводиться переживати щось із того, про що говорить це Євангеліє.

Можливо ми не раз переживаємо несправедливе до нас ставлення від інших, зазнаємо приниження, неприйняття, відкинення, неповагу. Але пам’ятаймо - це не є щось таке, чого б не мало бути в нашому житті. Бо коли ми йдемо до Божого Царства разом з Ісусом, йдемо лише тою дорогою, якою Він пройшов. Коли стараємось все прийняти як з рук Божих та пройти всі випробування з Ісусом Христом, то так, як із Христом страждаємо, так і з Христом воскреснемо. Про це пише апостол Павло: "А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес" (2Кр 5,15).

Терпіннями і покірною смертю Ісус показав нам знамениту дорогу до вивищення. Образом цього є пити спільну чашу з Ісусом. Правдива покора духовно підносить нас, зближає до Бога. Хто п’є чашу терпінь разом з Ісусом, той питиме також чашу радості воскресіння. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист