Як тільки дух побачив його, зараз же потряс ним, і той повалився на землю.

Мр 9,17-31

У четверту неділю Великого посту читаємо історію оздоровлення Ісусом біснуватого хлопця. Ця подія відкриває важливу рису посту, що це час духовної праці над очищенням душі з гріхів, недоліків та боротьби зі спокусами сатани. Основне завдання посту – відновити, зміцнити зв'язок любові з Богом. На дорозі до єдності з Христом, у пошуках Божих дарів зустрічаємо різні перешкоди злих духів, які треба перемогти. І це не дивно, бо Ісус виразно каже: ,,Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його” (Мт 11,22). Подібно пише апостола Павло: ,,Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані” (2Тм 3,12). Чому так стається?

Під час Великого посту приготовляємося до Воскресіння Христового – таємниці нашого спасіння. Це час великих Божих дарів. З допомогою молитви, посту, Святих Тайн здобуваємо найбільший скарб – Божу любов. Вона становить основу спасіння та життя вічного. Тому диявол намагається всякими способами перешкодити у відновленні зв’язку любові з Ісусом, позбавити нас радості життя вічного.

В одного святого запитали: ,,Чому в тих, хто хоче жити згідно з Євангелієм, так багато випробувань, хвороб, скорбот, а у грішників, зазвичай, життя буває тихе і спокійне?” Він відповів: «А ви бачили колись мисливця, який полює за птахами?» «Бачили». «Тоді скажіть: біжить мисливець за підстреленим птахом?» «Ні, він полює на інших, а підстрелених і вбитих поки не бере, знає, що вони все одно в його руках». «О так, дорогі мої, і диявол, мисливець за душами, він полює лише за тими, хто літає, хто духовно здоровий, а підбитих, мертвих душею не чіпає - знає, що вони і так у його руках».

У Великому пості можемо зазнавати більше спокус, ніж в інший час. У період посту частіше трапляються випробування, конфлікти й падіння. Комусь важко знайти час на молитву або уважно, спокійно молитися, переслідують різні сторонні думки. Виникають непорозуміння, суперечки з ближніми, труднощі в різних обов’язках. Однак Бог ніколи не дозволяє того, що понад наші сили, чого не міг би використати для нашого блага. Він може послужитися також спокусами і атаками сатани заради нашого навернення, переміни й зростання у святості, довірі до Ісуса. Вони відбуваються не випадково. Бог допускає випробування в пості для того, щоб ми стали сильними, зрілими духовно, відновили рівновагу духа та зросли в покорі. Перешкоди в молитві, читанні Святого Письма, любові до ближніх мають усвідомити, що джерелом сили й добра є Христос, а не власні старання. Всяке добро є Божим даром, проявом любові Отця. Спокуси дають нам можливість перевірити міцність зв’язку віри й любові з Ісусом, а також усвідомити, що тільки надія на Бога дає силу, впевненість перемогти зло.

Не забуваймо, що життя кожного християнина – це хресна дорога на Голгофу. Без розп’яття не буває Воскресіння. Великий піст стоїть на двох ногах: молитва і стриманість. Але молитва й піст без покори та любові, без надії на Бога не принесуть ніякого плоду. Терпеливість, покора, жертовна любов дають силу перемогти спокуси, захистити себе від впливу сатани та звільнитися від гріхів. Диявол хоче заманити нас до багатьох покутних практик або повністю знеохотити до них і змусити якнайшвидше їх залишити. Тобто посіяти в душі самолюбство. Треба просити Бога, аби допоміг зосередитися на якомусь ключовому питанні у Великому пості - недоліку, і благати про благодать стійкості.

Іноді з’являється спокуса провести Великий піст, поплескуючи себе задоволено по плечу, порівнюючи з іншими, на свою користь. Сатана прагне, аби ми вважали себе кращими за інших і зростали в гордині. Важливо розуміти, що Великий піст полягає не в тому, щоб стати досконалим. А що, незалежно від природних дарів, якими Бог нас обдарував, ми залишаємося грішниками й потребуємо Його благодаті. Зростати у святості, удосконалюватися в чеснотах, перемагати гріхи можна тільки з допомогою Христа, як пише апостол Павло: ,,Все можу в тому, хто мене укріпляє ” (Флп 4, 13).

У Великому пості треба духовно зростати й ставати ближчими серцем до Бога завдяки покорі. А сатана дуже любить, коли все починає обертатися тільки довкола нас. Щоб цього не сталося, маємо на колінах піднести свої руки до неба й просити: «Господи, я не впораюся сам! Боже, допоможи мені!» Варто також вибирати такі покутні практики, які допоможуть нам розвиватися в безкорисливій любові.

Поділ - це одне з улюблених знарядь злого духа. Він може легко входити поміж християн і провокувати їх до конкуренції, заздрості, злості. Він хоче, щоб ми дивилися на ближніх, як на ворогів і перестали розуміти, що наш єдиний справжній ворог - диявол, який намагатиметься у Великому пості вносити поділи між християнами: у наших сім’ях, парафіях і спільнотах.

Сатана добре знає, що коли ми знеохочуємося, то будемо менш плідно співпрацювати з Божою благодаттю. Тому він спокушатиме нас перестати турбуватися про покутний характер цих тижнів. Аби ми молитися лише з обов’язку, а не з потреби більше пізнати Бога та Його любов, вміти в усьому надіятися на Ісуса. Він намагатиметься показати нам, що ми погано проводимо час посту, ослабити нашу довіру до Господа. Не забуваймо, що Христос помер, але й воскрес; що завдяки цьому ми маємо доступ до Його благодаті, яка може нас перемінювати. Дякуймо за це Богові! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист