Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.

Лк 18,35-43

Все на землі має початок і кінець. Ми відсвяткували Різдвяні свята і знову повертаємося до звичайного щоденного життя. У нинішньому Євангелії зустрічаємо єрихонського сліпого. Євангелист Марко, описуючи цю подію, подає його ім’я – Вартимей.

Придивімося уважніше до ситуації, аби краще зрозуміти її духовне значення для нас. Сліпий Вартимей довший час сидів край дороги і просив у людей милостиню для прожитку. Біля нього пройшло чимало людей. Із їхніх розмов сліпий довідався про Ісуса - могутнього пророка, який допомагає людям, чинить чудесні оздоровлення. І ось одного дня Христос проходив через Єрихон. Вартимей, почувши про це, звернувся до Господа по допомогу. Він став голосно й наполегливо, кричачи, просити Ісуса оздоровити його від сліпоти: „Ісусе, сину Давидів, змилуйся надо мною!”. Якщо б Вартимей перед тим не знав нічого про Христа, то напевно не кричав би так голосно і довго до Нього, щоб оздоровити його очі. Не просив би Ісуса з такою великою вірою допомогти йому.

Крик Вартимея до Господа вказує на важливість глибокого пізнання Бога та правд віри. Чим краще знаємо і розуміємо їх, особисто пізнаємо Господа, тоді впевнено, з твердою вірою можемо просити Ісуса про поміч. Будемо переконані, що Христос дасть нам те, чого потребуємо.

У лікарні для невиліковно хворих догорало життя одного християнина, який був хворий на сухоти (туберкульоз). Сильний кашель так мучив чоловіка, що годі було без співчуття дивитися на його терпіння, однак він переносив свою хворобу із винятковим спокоєм і мужністю.

Приклад хворого впливав на інших. У цій самій палаті лежав невіруючий чоловік, який також хворів на туберкульоз, але міг ще рухатись. Між двома хворими зав'язалася сердечна приязнь. Той, що був сильніший, різними шляхами старався полегшити своєму приятелю терпіння. Незабаром той християнин помер гідною і святою смертю. Цей невіруючий дуже сумував за своїм добрим приятелем, а після похорону сказав сестрам, що хоче помирати так, як він, і бажає прийняти Святе Хрещення. Від цього часу він став у лікарні найбільш взірцевим християнином. Отже, терпеливе несення різних страждань і хрестів може стати добрим прикладом у скріпленні віри для інших...

Особисте пізнання Бога допомагає нам розпізнати присутність Христа в нашому житті, побачити та використати кожну нагоду отримати Божу допомогу. Інакше втратимо багато Божих дарів.

Поведінка Вартимея ще раз показує нам важливість молитви і Святих Тайн, які виховують нашу віру, тобто здатність чути голос і бачити присутність Господа в житті. Пізнавати знаки Божої любові й допомоги для нас, вміння використати їх для власного добра.

Якщо справді з таким налаштуванням душі, як Вартимей, прийдемо до Ісуса, Він готовий задовольнити її потреби й відповісти на будь-яке наше прохання. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист