Ніхто не може двом панам служити.

Мт 6,22-33

У другу неділю після Зіслання Святого Духа ми роздумували над тим, як Ісус покликав перших апостолів – рибалок Петра та Андрія, Якова й Івана. Нині чуємо у Євангелії одну із перших наук Христа, яка є своєрідною стислою програмою чи інструкцією у пошуках Божого щастя. У ній присутні три основні думки для його осягнення: Бог є джерелом добра і помагає здобувати його, світло знань, надія на Господа. Ці думки можна назвати потрійною єдністю людини з Ісусом Христом. 

Даючи людині завдання, Ісус старається зорієнтувати її в ситуації. Так мета людського життя – Боже царство. Шукати Царство небесне означає шукати самого Бога, бо царство не існує без царя. Спочатку існує цар, володар, Господь, а потім його царство. Хто шукає у житті найперше Бога, той знаходить щастя земне і вічне. 

У сучасній економіці, зокрема торгівлі, від початку 21 століття щораз більше використовується метод популяризації товару: 2 – 3, 5 в одному або 2, 3 товари за ціною одного. З матеріального боку це добре, коли можна купити товар дешевше чи придбати ліки, продукти, які містять у собі багато різних поживних речовин, складників одночасно. Тоді не треба купляти багато окремих речей. Однак цю добру річ сили світу використовують із злою метою, намагаючись перенести її також на площину внутрішню, духовну людини. Щоб мати максимальний вплив, владу над людиною, світ накидає людині думки, погляди, переконання, що можна мати два, три і більше джерел щастя, тобто Бога і світ, сили природи, добро душі та вигоду тіла, духовні цінності та матеріальні речі, надіятися на Бога і на себе: гроші, становище, славу, достаток. 

Сучасна людина готова приймати добро від будь-кого: Бога і світу, усе, що вигідне, корисне для тіла: радість від моди, захист з допомогою забобонів, поміч від ворожби. Такий пошук щастя - це намагання їхати одночасно на двох конях. Але народна мудрість каже: „Не можливо одночасно на двох конях сидіти”, бо це нереально. Насправді щастя у двох джерелах не є його надійною основою, такій людині бракує душевного спокою. 

Кожна людина відчуває природну схильність забезпечити потреби свого життя. Поступово головну свою увагу вона скеровує в напрямку того, що могло б дати таке забезпечення. Та не завжди і не кожна людина потрапляє на шлях, який гарантує добре життя. Звичайно буває так, що хтось, зведений людською ілюзією, гадає, що ніби таку гарантію найпевніше може знайти в багатстві. Тому деякі науковці й навіть богослови пропонують для цього такий принцип: людину треба найперше зробити людиною, а тоді щойно можна вчинити її християнином і святим. Застосовуючи цю засаду в житті, вони твердять, що замість іти до церкви, треба радше піти до вбогого чи хворого; замість будувати церкви, треба перше дати бідним помешкання; замість навчати релігії, треба радше навчати господарства, політики, провадити школи тощо. Лише як завершення матеріального забезпечення, можна думати й говорити нинішній людині про духовно-надприродне життя – говорити про хліб небесний тоді, коли шлунок наповнився хлібом дочасним. 

Та, на жаль, такі науковці забувають важливі слова Христа: „З повноти серця уста промовляють” (Мт 12,34), „Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих” (Мт 4,4), „Без мене ви нічого не можете чинити” (Йо 15,5). Щоб добро було між людьми, ним потрібно спочатку наповнити серце людини, воно повинно мати міцний корінь. Тільки Ісус може наповнити людину правдивим добром. Всяке людське добро, яке не провадить до Бога, є проявом користі та самолюбства. 

Людина створена не тільки для землі, але й для неба. Тому потрібно дбати спочатку про добро душі, а потім про добро тіла. Кожне чисто людське знання дозволяє пізнавати лише частину правди. Ніхто з людей немає повного знання людини і всіх людських справ. Багато ще залишається для нас таємницею. Тільки Бог має всестороннє знання про людину та світ. Якщо, отже, людина не володіє повним знанням про себе та життя, то не може вона дати собі чи іншим повне забезпечення щастя. 

Нині Церква святкує також народження Івана Хрестителя. Знаючи його життя зі сторінок Євангелія, можемо впевнено сказати, що він став святим, бо Бог був для нього єдиним джерелом добра і метою життя. Через молитву і вивчення Божого закону Старого Завіту, Хреститель відкрив для себе велику правду – пізнав безмежну любов Бога до людини та неоціненний скарб – життя вічне. Завдяки цьому він став настільки духовно сильним, що віддав своє життя за Божу правду, виявляючи прилюдно гріх царя Ірода. Іван Предтеча не боявся втратити земне життя, бо знав, що Господь приготував для нас ще кращий дар – щасливу вічність, щедро наповнену великою любов’ю Бога до людини. 

Приклад життя Івана Хрестителя переконливо свідчить про правдивість Ісусової програми щастя для людини – блаженств. Просімо його, щоб допоміг нам зрозуміти та застосувати її у житті. Хай щасливе життя прийде до нас, як прийшло до нього. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Андрія Рака, ЗНІ з Нюарку (США)